Preparatory stage of the interrogation in the investigation of group violation of public order

Abstract

Висвітлено деякі аспекти розслідування групового порушення громадського порядку. Розглядаються організаційно-підготовчі заходи до проведення допиту для більш швидкого та ефективного їх розслідування. Зазначено, що допит є досить характерною процесуальною дією при розслідуванні злочинів проти громадського порядку. Адже в зазначених випадках майже завжди наявна певна кількість свідків та потерпілих. Так і групове порушення громадського порядку характеризується великою кількістю його учасників. В той же час, ефективне проведення допиту надає змогу в подальшому кваліфікувати діяння відповідно до Кримінального кодексу України. Оскільки поряд з зазначеним складом кримінального правопорушення постійно поруч вчинення масових заворушень та групового хуліганства. Автор підтримує позицію, що допит являє собою регламентований кримінально=процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, які беруть у ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Визначено, що найбільш поширеними організаційно-підготовчі заходи до проведення допиту при розслідуванні досліджуваної категорії правопорушень є такі: визначення предмета допиту та сформованої слідчої ситуації; визначення кола осіб, які підлягають допиту; визначення місця проведення допиту; визначення часу проведення допиту; визначення послідовності проведення допитів. Наголошено на тому, що в провадженнях стосовно групового порушення громадського порядку можуть бути свідками наступні категорії осіб: особи, яким стала відома інформація щодо підготовки та вчинення даного кримінального правопорушення; особи, які безпосередньо сприймали факт учинення групового порушення громадського порядку; працівники правоохоронних органів або інші особи, які затримали злочинця або вживали заходів щодо його встановлення та затримання. Зазначається, що прагнення свідків надати слідчому правдиві й якомога більш повні показання ще не надає останньому підстав оцінювати показання як достовірні.