Нормативно-правові акти України як засіб забезпечення ефективного функціонування механізму реалізації гендерної рівності в Україні

Abstract

Сформульовано визначення поняття механізму реалізації гендерної рівності як системи способів та засобів, за допомогою яких забезпечуються рівні умови та можливості для реалізації рівних прав людини в усіх сферах життєдіяльності без обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Виявлено, що структура такого механізму складається із засобів та способів. До способів забезпечення ефективного функціонування механізму реалізації гендерної рівності належать: правотворчість, експертиза та моніторинг нормативно-правових актів на дотримання антисегрегаційних вимог, можливість подання заяви, клопотання, скарги та ін. щодо дискримінації до органів державної влади, а також спостереження за їх діяльністю у контексті її ефективності та законності, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, інші спеціальні заходи, зокрема щодо охорони праці і здоров’я жінок. Засобами забезпечення ефективного функціонування механізму реалізації гендерної рівності є нормативно-правові акти, методичні рекомендації, роз’яснювальні семінари, навчання щодо шляхів подолання дисбалансу у гендерних питаннях. У статті виявлені недоліки нормативно-правових актів. З’ясовано, що не всі акти приймаються вчасно, деякі з них є застарілими. Проаналізовані змістовні недоліки нормативно-правових актів, зокрема неузгодженість нормативно-правових приписів. Запропоновано внести зміни у ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та встановити пенсійний вік для чоловіка та жінки на рівні 55 років і стажу не менше 25 років. Вказано про необхідність у Законі України «Про політичні партії України» встановити квоту для представництва жінок у політичних партіях на рівні 40 %. Обґрунтована доцільність прийняття нормативно-правового припису, у якому була б передбачена необхідність 30 % представництва жіночої статі у конкурсах на посаду в органи державної влади.