https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/101 2026-07-10T12:18:48Z 2026-07-10T12:18:48Z Резворович, Кристина Павлюк, Андрій Rezvorovych, Krystyna Pavliuk, Andrii https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16962 2026-07-09T14:04:00Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Допустимість скріншотів, месенджерів і електронних листів як доказів у цивільному процесі: огляд судової практики Авторы: Резворович, Кристина; Павлюк, Андрій; Rezvorovych, Krystyna; Pavliuk, Andrii Краткий осмотр (реферат): Розглянуто питання допустимості використання скріншотів, електронних листів та листування у месенджерах як доказів у цивільному процесі України. Проаналізовано судову практику, зокрема рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, у яких такі електронні дані використовувалися для підтвердження фактів правовідносин між сторонами спору. Здійснено оцінку правової природи електронних доказів, визначено проблемні аспекти подання їх на перевірку автентичності. Особливу увагу приділено застосуванню положень ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку подання електронних доказів та визначення їх оригінальності. Обґрунтовано критерії допустимості, достовірності, достатності та належності електронних доказів, а також запропоновано напрями вдосконалення процесуального законодавства з урахуванням сучасних цифрових реалій. The article explores the theoretical and practical aspects of using electronic evidence in civil proceedings of Ukraine, emphasizing the transformation of judicial processes under the conditions of martial law and the active implementation of digital technologies. The study highlights that the digitalization of justice not only ensures citizens’ right of access to the court during the war but also significantly improves the efficiency and transparency of the judicial system. The author analyzes the regulatory framework governing the submission and evaluation of electronic evidence, including documents signed with an electronic digital signature, email correspondence, and messages from instant messengers such as Viber and Telegram. Particular attention is paid to judicial practice regarding the admissibility and probative value of such evidence, as demonstrated by the analysis of relevant case law from the Unified State Register of Court Decisions. The article outlines the problematic aspects of the current legislation, such as the lack of clear procedural regulation for the use of screenshots and messages from messengers as independent types of electronic evidence, as well as the inconsistency in judicial approaches to their authentication. The author argues that screenshots, though widely used by participants in civil proceedings, require proper procedural confirmation of their origin and integrity. Based on the analysis of court cases, it is established that courts increasingly recognize screenshots as admissible evidence, provided they are supported by other digital data (metadata, timestamps, or expert confirmation). In addition, the research substantiates the need to supplement Article 128 of the Civil Procedure Code of Ukraine to legally recognize Viber and similar applications as legitimate tools for notifying participants of court proceedings. The author’s contribution consists in the formulation of practical proposals aimed at enhancing the digital capacity of the Ukrainian judiciary, closing legislative gaps, and developing a unified digital platform for secure document exchange. The study concludes that the modernization of procedural norms and the institutionalization of electronic evidence assessment are crucial for aligning Ukrainian justice with European standards of openness, accessibility, and technological advancement.

2026-01-01T00:00:00Z Резворович, Кристина Рудик, Владислав Rezvorovych, Krystyna Rudyk, Vladyslav https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16887 2026-05-12T09:50:18Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Патентний тролінг: виклики сучасної системи інтелектуальної власності та механізми протидії Авторы: Резворович, Кристина; Рудик, Владислав; Rezvorovych, Krystyna; Rudyk, Vladyslav Краткий осмотр (реферат): У науковій статті здійснено комплексний аналіз явища патентного тролінгу як одного з ключових викликів сучасної системи інтелектуальної власності. Розкрито сутність патентного тролінгу як зловживання патентними правами з метою отримання неправомірної вигоди шляхом судових позовів або ліцензійного тиску. Окреслено відмінності між проявами патентного тролінгу у Сполучених Штатах Америки та в Україні, де недобросовісні суб’єкти використовують прогалини в національному законодавстві для блокування імпорту чи виробництва продукції. Досліджено негативний вплив цього явища на інноваційний розвиток, конкуренцію та економічну динаміку, а також визначено його наслідки для стартапів і малих підприємств. Окрему увагу приділено аналізу міжнародного досвіду протидії патентному тролінгу, зокрема реформі патентного законодавства США та запровадженню унітарної патентної системи Європейського Союзу, яка забезпечує гармонізацію правового регулювання та централізований судовий захист. На основі узагальнення зарубіжних практик обґрунтовано необхідність реформування української системи охорони інтелектуальної власності шляхом підвищення якості патентної експертизи, запровадження адміністративних механізмів заперечення заявок і посилення відповідальності за зловживання патентними правами. Зроблено висновок, що подолання патентного тролінгу є важливою умовою забезпечення справедливого конкурентного середовища та сталого розвитку інноваційної економіки в Україні та світі. The article presents a comprehensive and in-depth examination of the phenomenon of patent trolling as one of the most significant challenges to contemporary intellectual property protection frameworks. It focuses on uncovering the essence, structural characteristics, and socio-economic consequences of patent trolling for national and global innovation ecosystems. Patent trolling is interpreted as a form of strategic abuse of patent rights in which entities – commonly referred to as non-practicing entities (NPEs) or patent assertion entities (PAEs) – acquire patents primarily to generate income through litigation, threats of litigation, or coercive licensing practices instead of using these patents for the genuine development, commercialization, or practical introduction of innovative technologies. This behavior, as demonstrated throughout the article, distorts the fundamental purpose of the patent system, which historically has been designed to stimulate innovation by granting inventors temporary exclusive rights in exchange for public disclosure of technological knowledge. The article also examines landmark developments in U.S. law aimed at curbing patent trolling. Particular attention is paid to the Leahy–Smith America Invents Act (AIA), which introduced significant procedural reforms such as the transition to a “first-inventor-to-file” system and the establishment of new administrative review procedures, including inter partes review (IPR). These mechanisms allowed third parties to challenge the validity of patents more efficiently and less expensively compared to traditional litigation. The article emphasizes that for emerging markets like Ukraine, where small businesses and startups form a substantial portion of the innovation economy, the consequences of patent trolling can be particularly destructive. High legal costs, uncertainty, and the risk of business interruption create a climate of instability that discourages investment in research and development. The article concludes that combating patent trolling is not merely a technical matter of improving patent law; it is a foundational prerequisite for sustainable economic development and the formation of a stable, competitive, and innovation-oriented economy. As countries strive to integrate into global technological networks, the importance of ensuring effective and fair intellectual property protection becomes increasingly evident. In this context, addressing the problem of patent trolling requires a balanced approach that strengthens legitimate patent enforcement while preventing misuse of patent rights.

2025-01-01T00:00:00Z Rezvorovych, K. Резворович, К. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16855 2026-04-27T13:58:18Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Civil-law aspects of using deepfake content in the context of copyright and personal data protection Авторы: Rezvorovych, K.; Резворович, К. Краткий осмотр (реферат): The relevance of this study stems from the rapid development of generative technologies that enable the creation of heavily modified or fully synthesised content using artificial intelligence, particularly deepfakes. Such content not only creates an illusion of authenticity but also poses a threat to the protection of intellectual property rights and personal non-property rights, giving rise to significant legal challenges in the digital environment. The aim of the article was to formulate and justify civil-law approaches to the regulation of deepfake content usage in the context of copyright and personal data protection, considering the challenges of society’s digital transformation. The study employed methods of systems analysis, legal-logical generalisation, formal legal method, and comparative legal research, considering international norms and doctrinal sources. It was established that current Ukrainian legislation does not define deepfake content as a separate legal category, and existing legal mechanisms are fragmented and do not cover all aspects of responsibility for its creation and distribution. Gaps were identified in the regulation of derivative digital works, the protection of biometric features of individuals, and the procedures for identifying violators in the context of automated content generation. The study proved that without proper regulatory response, deepfake technologies may be used as tools of manipulation, identity forgery, and digital defamation. The research emphasised the need for an interdisciplinary approach that integrates legal, technical, and ethical aspects of deepfake regulation. Special attention was given to legal liability in cases of automated content creation without direct human authorship. The importance of digital transparency and informed consent was highlighted as key principles of legal regulation. The results of the study can be used to improve national legislation and to develop international legal mechanisms in the field of artificial intelligence. Актуальність дослідження зумовлена нестримним розвитком генеративних технологій, що дають змогу створювати глибоко змінений або повністю синтезований контент за допомогою штучного інтелекту, зокрема deepfake. Такий контент не лише створює ілюзію достовірності, а й ставить під загрозу дотримання прав інтелектуальної власності й особистих немайнових прав, викликаючи суттєві правові виклики в цифровому середовищі. Мета статті полягала у формулюванні й обґрунтуванні цивільно-правових підходів до врегулювання використання deepfake-контенту в контексті авторського права та захисту персональних даних з урахуванням викликів цифрової трансформації суспільства. У межах дослідження використано методи системного аналізу, логіко-юридичного узагальнення, формально-юридичний метод, а також метод порівняльного правознавства з урахуванням міжнародних норм і доктринальних джерел. Установлено, що чинне українське законодавство не містить окремого поняття deepfake-контенту, а наявні правові механізми є фрагментарними й не охоплюють усіх аспектів відповідальності за його створення та поширення. Виявлено прогалини в регулюванні статусу похідних цифрових творів, захисту біометричних ознак особи, а також у процедурі встановлення правопорушника в умовах автоматизованої генерації контенту. Доведено, що без належного нормативного реагування deepfake-технології можуть використовуватися як інструмент маніпуляцій, підміни ідентичності й цифрової дискредитації. Дослідження підкреслило необхідність міждисциплінарного підходу, що поєднує юридичні, технічні й етичні аспекти регулювання deepfake. Особливу увагу приділено проблематиці юридичної відповідальності в разі автоматизованого створення контенту без безпосередньої участі автора. Акцент зроблено також на важливості цифрової прозорості й інформованої згоди як ключових принципів правового врегулювання. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства та розроблення міжнародних правових механізмів у сфері штучного інтелекту.

2025-01-01T00:00:00Z Резворович, К. Толмачова, Ю. Rezvorovych, K. Tolmachova, Yu. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16836 2026-02-16T09:46:40Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Цифрові ризики для людських прав: штучний інтелект між прогресом і безвідповідальністю Авторы: Резворович, К.; Толмачова, Ю.; Rezvorovych, K.; Tolmachova, Yu. Краткий осмотр (реферат): У статті проаналізовано цифрові ризики для прав людини в епоху інтенсивного впровадження штучного інтелекту, оцінено вплив ШІ на приватність, свободу вираження, ризики дискримінації та нерівність. Висвітлено проблему правової невизначеності щодо відповідальності й авторства результатів машинної творчості. Запропоновано гібридну модель регулювання з уведенням категорії «електронний агент» і надано рекомендації до змін національного законодавства. Проаналізовано практичні заходи: ідентифікацію, підзвітність систем, механізми ліцензування даних і заходи для захисту прав людини в цифровому середовищі.

2025-01-01T00:00:00Z