PnD https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11418 2026-04-21T03:35:27Z 2026-04-21T03:35:27Z Шнурко, Я. В. Shnurko, Y. V. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/12239 2024-12-11T13:19:17Z 2023-01-01T00:00:00Z

Название: Адміністративно-правове регулювання взаємодії Національної поліції України з медіа (засобами масової інформації) Авторы: Шнурко, Я. В.; Shnurko, Y. V. Краткий осмотр (реферат): Дисертація стала одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права комплексних досліджень особливостей адміністративно-правового регулювання взаємодії поліції з медіа (засобами масової інформації). Розкрито принцип транспарентності в діяльності поліції як невід’ємну засаду, згідно з якою поліція зобов’язана систематично інформувати суспільство про свою діяльність (виконуючи обов’язок), а суспільство має доступ до інформації про діяльність поліції (реалізуючи право). Обґрунтовано, що: 1) відкритість та прозорість не є тотожними поняттями, а доповнюють одне одного, утворюючи цілісний принцип, закріплений статтею 9 Закону України «Про Національну поліцію»; 2) практична реалізація принципу відкритості та прозорості передбачає виконання поліцією як обов’язкових, так і уповноважуючих дій; 3) відкритістю є можливість для всіх бажаючих безперешкодно спостерігати за діяльністю поліції; 4) прозорість означає зрозумілість, доступність та легкість для сприйняття будь-якою особою інформації про діяльність поліції. 5) поняття відкритості та прозорості поступово мають бути заміщені єдиним терміном – транспарентність, який має стати основною засадою діяльності будь-якого суб’єкта владних повноважень в Україні; 6) медіа відграють важливу роль у реалізації принципу транспарентності.Охарактеризовано сучасний стан правового регулювання взаємодії поліції з медіа як правотворчу діяльність компетентних суб’єктів щодо унормування та впорядкування засобами юридичної техніки сукупності суспільних відносин, які виникають у інформаційній та правоохоронній сферах щодо: формування оцінки ефективності діяльності поліції, здійснення громадського контролю за її діяльністю, реалізації спільних проектів з громадськістю. До особливостей правового регулювання взаємодії поліції з медіа віднесено наступні: а) виступає різновидом публічного соціального регулювання; б) змістом є відкрита інформація про юридичні факти та інші випадки, які прямо чи опосередковано пов’язані з діяльністю поліції; в) об’єктом є висвітлення процесів, що відбуваються у поліції, а також вплив на них у визначеному Законом порядку;Визначено поняття взаємодії поліції з медіа як здійснюваної на основі спеціальних засад системної узгодженої діяльності, що реалізується у певних формах завдяки використанню комплексу методів та спрямована на досягнення потрійної мети – об’єктивного інформування населення про діяльність поліції, втілення принципу транспарентності у роботі поліції та реалізації громадського контролю. До особливостей взаємодії поліції з медіа нами віднесено: а) нерівний статус учасників взаємодії; б) наявність взаємних прав та обов’язків;в) тісний зв’язок із суспільством; г) неупереджений характер; ґ) велика кількість інструментів здійснення; д) дуальний характер (офіційний та неофіційний). Здійснено аналіз складових компетенції підрозділів комунікації НПУ: 1) координація заходів підрозділів поліції щодо реалізації інформаційної політики; 2) впровадження транспарентності у діяльності територіальних органів (підрозділів) поліції; 3) інформування через медіа громадськості про діяльність поліції; 4) забезпечення функціонування офіційних веб-ресурсів НПУ; 5) проведення моніторингу та аналізу інформації, яка викладена в медіа та мережі Інтернет про діяльність поліції; 6) організація нормативно-правового забезпечення органів та підрозділів поліції згідно з напрямками діяльності підрозділів комунікації. Розкрито зміст принципів взаємодії поліції з медіа, якими визначені керівні та основоположні засади багатосторонньої узгодженої діяльності, що здійснюється в інтересах суспільства між учасниками інформаційних правовідносин, сторонами яких виступають органи і підрозділи Національної поліції України та медіа. До принципів взаємодії поліції з медіа віднесено наступні: 1) підзаконність; 2) багатоканальність; 3) об’єктивність; 4) плановість, системність і безперервність; 5) транспарентність; 6) людиноцентризм; 7) науковість та інноваційність. Визначено поняття функцій взаємодії поліції з медіа як порівняно самостійних напрямків діяльності, які слугують забезпеченню узгодженої діяльності залучених у цей процес учасників та досягненню її позитивних результатів. До основних функцій віднесені: 1) правоохоронна, що полягає у інформуванні населення про стан злочинності та заходи безпеки у зв’язку із цим; 2) правовиховуюча, що стосується впливу на громадську думку для формування правомірної поведінки; 3) контролююча, яка проявляється у реалізації заходів громадського контролю за діяльністю поліції; 4) сервісноінформативна, метою якої є доведення інформації про діяльність поліції;5) прогностична, яка розкриває тенденції і перспективи удосконалення взаємодії; 6) наукова, яка пов’язана із науковим обґрунтуванням удосконалення процесу взаємодії між інституціями громадянського суспільства та поліцією; 7) координаційна, що проявляється в узгодженій роботі всіх учасників такої взаємодії; 8) юрисдикційна, що полягає у розгляді справ позитивного і негативного характеру, що належать до предмету взаємодії; 9) пропагандистська (іміджева), сутність якої полягає у формуванні позитивного іміджу поліції на основі схвальних практик ПР діяльності. Розглянуто форми взаємодії поліції з медіа, які визначено як нормативно врегульовані зовнішні прояви виконавчої та розпорядчої діяльності суб’єктів взаємодії, які ґрунтуються на узгодженні взаємних інтересів для досягнення спільної мети або певних результатів. Правові форми взаємодії включають: акредитаційну, юрисдикційну, нормативну та безпекову. До неправових форм взаємодії належить: організаційна, інформаційна, агітаційна, вебкоординаційна, координаційна, аналітична, оглядова та законопроєктна Окреслені методи взаємодії поліції з медіа як способи, засоби та прийоми, які застосовуються у кореспондуванні з формами взаємодії з метою забезпечення ефективної комунікації з громадськістю та підвищення рівня довіри до поліції. Доведено, що основним у взаємодії поліції з медіа є метод переконання, водночас метод примусу також може мати місце. Проаналізовано європейський досвід налагодження взаємодії між поліцією та медіа в окремих державах – учасницях ЄС (Республіка Польща, Федеративна Республіка Німеччина, Королівство Швеція, Королівство Іспанія, Румунія, Республіка Хорватія, Естонська Республіка). Виокремлено низку особливостей такої взаємодії: 1) відсутність уніфікованої моделі комунікації між поліцією та медіа; 2) виконання медіа ролі інструменту громадського контролю та виступ у якості «лідера думок»; 3) посилення ролі соціальних мереж та значення Інтернет комунікації над традиційними формами зв’язку; 4) наявність суб’єкта (посадової особи або підрозділу), до повноважень якого належить забезпечення взаємодії між поліцією з медіа; 5) наявність взаємних принципів і правил діяльності (взаємодії); 6) відбиття інформаційних атак (протидія гібридній війні). Визначено поняття перспективної моделі взаємодії між поліцією та медіа «Прозора поліція», як парадигми, що передбачає відкритість, прозорість та взаємодію між цими двома інституціями з метою підвищення громадської довіри до поліції та забезпечення ефективного виконання останньою покладених на неї повноважень. Доведено, що модель «прозора поліція» має сприяти взаємодії поліцейських та представників медіа для забезпечення широкого доступу громадськості до інформації про діяльність поліції, забезпечити транспарентність поліцейської діяльності та публічний контроль за діяльністю поліції. Зазначена модель також має відображати підхід «Community policing», стосовно відкритого діалогу між поліцією та населенням з метою вирішення проблем та покращення якості надання поліцейських послуг. Наголошено на особливостях взаємодії поліції з медіа під час дії особливого правового режиму воєнного стану в Україні. Результатом практичного впровадження положень дисертації є те, що вони можуть бути використані та використовуються у науковій діяльності – для подальшого розроблення наукових питань удосконалення теоретичних та прикладних аспектів взаємодії поліції з інституціями громадянського суспільства (акт впровадження у наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 25.01.2023); у законодавчій діяльності – для розробки і вдосконалення нормативно-правових актів спрямованих на поліпшення взаємодії Національної поліції з медіа (засобами масової інформації); у практичній діяльності – для удосконалення функціонування підрозділів комунікації Національної поліції України; у освітньому процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів, а також при викладанні навчальних дисциплін «Поліцейська діяльність», «Адміністративне право» у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження у освітній процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.02.2023). The dissertation became one of the first in the domestic science of administrative law of complex studies of the peculiarities of administrative and legal regulation of the interaction of the police with the media (mass media). The principle of transparency in police activity is revealed as an integral principle, according to which the police is obliged to systematically inform society about its activities (by fulfilling its duty), and society has access to information about police activities (by exercising its right). It is substantiated that: 1) openness and transparency are not identical concepts, but complement each other, forming a coherent principle enshrined in Article 9 of the Law of Ukraine «On the National Police»; 2) the practical implementation of the principle of openness and transparency involves the implementation of both mandatory and authorizing actions by the police; 3) openness is an opportunity for all those who wish to observe police activities without hindrance; 4) transparency means comprehensibility, accessibility and ease of perception by any person of information about police activities. 5) the concepts of openness and transparency should gradually be replaced by a single term – transparency, which should become the main basis of the activity of any subject of power in Ukraine; 6) the media play an important role in implementing the principle of transparency. The current state of legal regulation of the interaction of the police with the media is characterized as a law-making activity of competent subjects regarding the normalization and ordering by means of legal techniques of the set of social relations that arise in the information and law enforcement spheres in relation to: forming an assessment of the effectiveness of the police's activities, exercising public control over its activities, implementing joint projects with the public. The peculiarities of legal regulation of police interaction with the media include the following: a) act as a type of public social regulation; b) the content is open information about legal facts and other cases that are directly or indirectly related to police activities; c) the object is the coverage of the processes taking place in the police, as well as the influence on them in the manner determined by the Law; d) determines the general regulatory principles of obtaining, using, distributing and storing information about police activities; e) thanks to him, the relationship between the police and the media acquires a legal form; f) determines the administrative and legal status of the police and the media, establishes the forms and methods of their coordinated activities; g) is carried out thanks to the implementation of legal norms; h) aimed at forming an assessment of the effectiveness of police activity, the implementation of public control and the implementation of joint projects with the public; i) is purposeful, organized and focused on results. The concept of interaction between the police and the media is defined as being carried out on the basis of special principles of systemic coordinated activity, which is implemented in certain forms thanks to using a complex of methods and is aimed at achieving a triple goal – objectively informing the population about the activities of the police, implementing the principle of transparency in the work of the police and implementing public control Among the features of the interaction between the police and the media, we include: a) unequal status of the participants in the interaction; b) existence of mutual rights and obligations; c) close connecti on with society; d) impartial nature; e) a large number of implementation tools; f) dual character (official and unofficial). An analysis of the components of competence of the communication units of the NPU is carried out: 1) coordination of the activities of the police units regarding the implementation of the information policy; 2) implementation of transparency in the activities of territorial bodies (subdivisions) of the police; 3) informing the public about police activities through the media; 4) ensuring the functioning of official NPU web resources; 5) monitoring and analysis of information published in the media and the Internet about police activities; 6) organization of regulatory and legal support of police bodies and units in accordance with the areas of activity of communication units. The content of the principles of interaction between the police and the media, which define the guiding and fundamental principles of multilateral coordinated activities is revealed and is carrying out in the interests of society between participants in informational legal relations, whose parties are the bodies and units of the National Police of Ukraine and the media. The content of the principles of interaction between the police and the media, which define the guiding and fundamental principles of multilateral coordinated activities carried out in the interests of society between participants in informational legal relations, whose parties are the bodies and units of the National Police of Ukraine and the media, is revealed. The principles of police interaction with the media include the following: 1) compliance with the law; 2) multichannel; 3) objectivity; 4) planning, systemacity and continuity; 5) transparency; 6) human centrism; 7) science and innovativeness. The concept of the functions of interaction between the police and the media as relatively independent areas of activity, which serve to ensure the coordinated activity of the participants involved in this process and achieve its positive results, has been defined. The main functions include: 1) law enforcement, which consists in informing the population about the state of crime and security measures in connection with it; 2) legal education, which refers to the influence on public opinion for the formation of lawful behavior; 3) controlling, which is manifested in the implementation of measures of public control over the activities of the police; 4) service-informative, the purpose of which is to provide information about police activities; 5) prognostic, which reveals trends and prospects for improving interaction; 6) scientific, which is related to the scientific justification of improving the process of interaction between civil society institutions and the police; 7) coordination, manifested in the coordinated work of all participants of such interaction; 8) jurisdiction, which consists in consideration of positive and negative cases related to the subject of interaction; 9) propaganda (image), the essence of which is the formation of a positive image of the police on the basis of acceptable PR practices Forms of interaction between the police and the media are considered, which were defined as normatively regulated external manifestations of the executive and administrative activities of the subjects of interaction, which are based on the coordination of mutual interests to achieve a common goal or certain results. Legal forms of interaction include: accreditation, jurisdictional, regulatory and security. Non-legal forms of interaction include: organizational, informational, campaigning, web-coordinating, coordinating, analytical, review, and legislative. The methods of police interaction with the media are outlined as methods, means and techniques used in correspondence with forms of interaction in order to ensure effective communication with the public and increase the level of trust in the police. It has been proven that the main method of interaction between the police and the media is the method of persuasion, while the method of coercion can also take place. The European experience of establishing interaction between the police and the media in individual EU member states (the Republic of Poland, the Federal Republic of Germany, the Kingdom of Sweden, the Kingdom of Spain, Romania, the Republic of Croatia, the Republic of Estonia) is analyzed. A number of features of such interaction are highlighted: 1) lack of a unified model of communication between the police and the media; 2) performance of the media as a tool of public control and acting as an «opinion leader»; 3) strengthening the role of social networks and the importance of Internet communication over traditional forms of communication; 4) the presence of an entity (an official or unit) whose powers include ensuring interaction between the police and the media; 5) availability of mutual principles and rules of activity (interaction); 6) repelling information attacks (anti-hybrid warfare). The concept of a promising model of interaction between the police and the media «Transparent Police» is defined as a paradigm that involves openness, transparency and interaction between these two institutions in order to increase public trust in the police and ensure the effective performance of the latter's powers. It has been proven that the «transparent police» model should promote interaction between police officers and media representatives to ensure wide public access to information about police activities, ensure transparency of police activities and public control over police activities. The specified model should also reflect the «Community policing» approach, regarding an open dialogue between the police and the population in order to solve problems and improve the quality of police services. The peculiarities of the interaction of the police with the media during the operation of the special legal regime of martial law in Ukraine are emphasized. The result of the practical implementation of the provisions of the dissertation is that they can be used and are used in scientific activity – for the further development of scientific issues of improving the theoretical and applied aspects of the interaction of the police with institutions of civil society (the act of implementation in the scientific activity of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs dated 25.01.2023); in legislative activity – for the development and improvement of normative legal acts aimed at improving the interaction of the National Police with the media (mass media); in practical activities – to improve the functioning of the communication units of the National Police of Ukraine; in the educational process – during the preparation of educational and methodological materials, as well as when teaching the educational disciplines «Police activities», «Administrative law» at the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs (act of introduction into the educational process of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs dated 02.02.2023).

2023-01-01T00:00:00Z Чепіжко, А. А. Chepizhko, A. A. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/12238 2024-12-11T13:19:59Z 2023-01-01T00:00:00Z

Название: Адміністративні послуги МВС у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи Авторы: Чепіжко, А. А.; Chepizhko, A. A. Краткий осмотр (реферат): Дисертація присвячена комплексному дослідженню адміністративноправових основ ліцензування обʼєктів дозвільної системи, засад діяльності Національної поліції України та правоохоронних органів України у сфері дозвільної системи. Досліджено розвиток та становлення інституту дозвільної системи у сфері ліцензування, порядок та діяльність правоохоронних органів дозвільної системи. Констатовано, що процедура ліцензування є одним із видів адміністративного регулювання і здійснюється у межах дозвільної системи. На основі цього охарактеризовано та виділено основні органи та підрозділи, котрі надають адміністративні послуги у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи. Здійснено аналіз законодавчого підгрунття, розкрито сутність основних нормативно-правових актів у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи України. Великої уваги приділено Законопроєкту № 5708 « Про право на цивільну вогнепальну зброю», який був прийнятий за основу зі скороченим строком підготовки до другого читання та має на меті посилення дотримання режиму законності в питаннях визначення правового режиму власності на обʼєкти дозвільної системи. На основі вивчення й аналізу наукових джерел та нормативно-правової бази визначено місце діяльності органів дозвільної системи в діяльності органів публічної адміністрації. Визначено, що у межахліцензійного становлення є виражена диференціація правового регулювання,що зумовлюється на теперішній час суттєвими змінами та прийняттям нових законодавчих норм у сфері ліцензійної діяльності в дозвільній системі. Обраний напрям досліджуваної проблеми визначив необхідність опрацювання робіт, присвячених питанням розвитку науки у сфері дозвільної системи, застосування умов та відповідного процесу при ліцензуванні обʼєктів дозвільної системи України. Безумовною перевагою роботи є також вивчення великого обсягу емпіричного матеріалу – сучасної судової практики скасування ліцензій на обʼєкти дозвільної системи та соціологічному дослідженню серед представників Національної поліції, Державного Бюро Розслідувань та пересічних громадян у період за 2022 рік. Обґрунтовано поняття «адміністративна послуга», що надається у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системиз з точки зору науковців, проаналізовано законодавче закріплення поняття «адміністративна послуга» відносно розвитку сервізації у сфері адміністрування обʼєктів системи та при наданні послуг громадянам України. Розкрито сутність здійснення діяльності уповноважених підрозділів дозвільної системи за обігом предметів, матеріалів та речовин, які становлять підвищену небезпеку для життя і здоровʼя людини, щодо яких встановлено спеціальні правила та порядок. З огляду на те, що повноваження щодо здійснення дозвільної системи у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи покладено не лише на органи Національної поліції, а й на інші важливі у даній діяльності органи і підрозділи України, необхідно внести зміни до чинних законодавчих актів. Доведено доцільність внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про дозвільну систему у сфері ліцензування господарської діяльності». На основі дослідження досвіду Чехіїї, Німеччини, Японії та Канади встановлено, що кожній із них притаманні власні особливості правового регулювання та відповідного порядку у наданні дозволів та ліцензування обʼєктів дозвільної системи. Обґрунтовано сть запозичення аспектів досвіду цих країн, з огляду на вітчизняні реалії правового регулювання у наданні адміністративних послуг у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи. Акцентовано увагу на тому, що змістовний аналіз позитивного досвіду провідних країн світу має на меті сприяти підвищенню якості діяльності поліції у сфері дозвільної системи, а саме видачі дозволів та ліцензуванню обʼєктів дозвільної системи. Беручи до уваги досвід Канади та позитивний досвід розвинених країн ЄС в дозвільній системі, акцентовано увагу на необхідності: внесення змін до деяких законодавчих актів; створення та запровадження спеціального реєстру обʼєктів дозвільної системи; активізації взаємодії Національної поліції та Державного бюро розслідувань України з питань здійснення дозвільної системи; висвітлення досвіду зарубіжних країн щодо адміністративних послуг у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи у науковій та навчальній літературі тощо. На основі аналізу юридичної літератури, присвяченої дослідженням дозвільної системи та чинного законодавства у сфері ліцензування обʼєктів дозвільної системи, увагу приділено діяльності органів та підрозділів дозвільної системи з інформаційно-технічними базами та обліками, які при дії правового режиму воєнного стану повинні вестися при особливих умовах діяльності. На підставі узагальнення різноманітних наукових підходів до визначення сутності та правової природи поняття «адміністративна послуга», з огляду на запропоновані поняття «адміністративної послуги», сформульовано особисте визначення поняття «адміністративної послуги», розкрито її суть.Досліджено правовий статус та діяльність уповноважених органів з питань ліцензування обʼєктів дозвільної системи. Наведено та розкрито особливості правового статусу уповноважених органів з питань ліцензування з точки зору науковців та законодавства. Надано характеристику кожної складової цього статусу. Проведено чіткий та широкий аналіз надання сервісних адміністративних послуг, що функціонують у сфері обʼєктів дозвільної системи. Велику увагу приділено процесу надання сервісних, зокрема адміністративних послуг, у системі Міністерства внутрішніх справ України, переважно відповідальними сервісними центрами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, які в свою чергу включають поділяються на головні, регіональні та територіальні. Наголошується на тому, що ефективна діяльність Національної поліції України у сфері дозвільної системи є необхідною умовою забезпечення національної безпеки, безпеки життя та здоровʼя громадян, усього населення в цілому відповідно до сучасних умов життя, а також є важливим фактором підвищення ефекттивності підтримання правопорядку і законності, запобігання злочинності, охорони прав фізичних та юридичних осіб та профілактики злочинності, повʼязаної з використанням чи застосуванням зброї. Надано адміністративно-правову характеристику кожної із адміністративних послуг, що надаються уповноваженими підрозділами Національної поліції України та правоохоронними органами внутрішніх справ України, щодо видачі ліцензії на провадження господарської діяльності у дозвільній системі України. Наголошено про чіткий порядок та умови отримання відповідних сервісних послуг щодо ліцензування обʼєктів дозвільної системи. Аргументовано необхідність створення Єдиного реєстру обʼєктів дозвільної системи, а також визначення на законодавчому рівні основних положень щодо обігу та реєстрації обʼєктів дозвільної системи Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України з метою підвищення ефективності у наданні адміністративних послуг у теперішній час. Окремо окреслено роль міжнародних організацій, які впливають на формування політичного курсу нашої держави на правоутворення окремих аспектів дозвільної системи (ООН, Євросоюз, НАТО) та є наразі арбітром у ефективності втілюваних реформ у нашій державі, де не виключення є дозвільна система у звʼязку з теперішніми умовами правового режиму воєнного стану. Аргументованно наявність значного впливу таких інституцій на становлення дозвільної системи в Україні. За результатами дисертаційного дослідження запропоновано комплекс пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності системи ліцензування обʼєктів дозвільного характеру в The dissertation is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal framework for licensing of licensing system objects and the principles of activity of the National Police of Ukraine and law enforcement agencies of Ukraine in the field of licensing system. The development and formation of the institution of the permitting system in the field of licensing, the procedure and activities of law enforcement agencies of the permitting system are studied. The licensing procedure is one of the types of administrative regulation and is carried out within the framework of the permitting system. On this basis, the author characterizes and identifies the main bodies and subdivisions providing administrative services in the field of licensing of objects of the permitting system. The author analyzes the legislative framework and reveals the essence of the main regulatory legal acts in the field of licensing of objects of the permitting system of Ukraine. Much attention was paid to Draft Law No. 5708 On the Right to Civilian Firearms, which was adopted as a basis with a shortened timeframe for preparation for the second reading and is aimed at strengthening compliance with the rule of law in determining the legal regime of ownership of objects of the permit system. Based on the study and analysis of scientific sources and the regulatoryframework, the author determines the place of activity of the licensing system bodies in the activities of public administration bodies. It is determined that there is a pronounced differentiation of legal regulation within the framework of licensing, which is currently due to significant changes and adoption of a new legal framework regarding the scope of licensing activities in the licensing systemThe chosen direction of the problem under study determined the need to work on the development of science in the field of the licensing system, the application of conditions and the relevant process in licensing the objects of the licensing system of Ukraine. The undoubted advantage of the work is also the study of a large amount of empirical material, namely, modern court practice of revoking licenses for licensing objects of the permitting system. The author substantiates the concept of "administrative service" provided in the field of licensing of permitting system objects from the point of view of scientists and analyzes the legislative consolidation of the concept of "administrative service" in relation to the development of service in the field of administration of permitting system objects and in the provision of services to citizens of Ukraine. The author reveals the essence of the activities of the authorized units of the permitting system for the circulation of items, materials and substances that pose an increased danger to human life and health, for which special rules and procedureshave been established. Given that the authority to implement the licensing system in the field of licensing of licensing objects is vested not only in the National Police, but also in other bodies and units of Ukraine which are important in this area, it is necessary to amend legislative acts. The author proves the expediency of amending the Law of Ukraine "On Licensing of Economic Activities", the Code of Ukraine on Administrative Offenses, and the Law of Ukraine "On the Permitting System in the Field of Licensing of Economic Activities". Based on the study of the experience of the Czech Republic, Germany, Japan and Canada, the author establishes that each country has its own peculiarities of legal regulation and the corresponding procedure for granting permits and licensing of the objects of the permitting system. The author substantiates the necessity of borrowing certain aspects of the experience of these countries, taking into account the national realities of legal regulation in the provision of administrative services in the field of licensing of permitting system objects. The author emphasizes that a meaningful analysis of the positive experience of the leading countries of the world is aimed atcontributing to improving the quality of police activities in the field of the permitting system, namely, issuing permits and licensing of permitting system objects. Taking into account the experience of Canada and the positive experience of developed EU countries in the permitting system, we would like to take into account the adoption of amendments to certain legislative acts; creation and implementation of a special register of permitting system objects; intensification of cooperation between the National Police and the State Bureau of Investigation of Ukraine on the implementation of the permitting system; coverage of the experience of foreign countries in the field of administrative services in the field of licensing of permitting system objects in scientific and educational literature, etc. Based on the analysis of legal literature on the permitting system and current legislation in the field of licensing of permitting system objects, much attention is paid to the activities of the permitting system bodies and units with information and technical databases and records that must be kept under special conditions of operation during the martial law regime. Based on a generalization of various scientific approaches to defining the essence and legal nature of the concept of "administrative service", and taking into account the proposed concepts of "administrative service", the author formulates her own definition of the concept of "administrative service" and reveals its essence. The legal status and activities of the authorized bodies in charge of licensing of the licensing system are investigated. The author presents and reveals the peculiarities of the legal status of authorized licensing bodies from the point of view of scholars and legislation. Each component of this status is characterized. A clear and extensive analysis of the provision of administrative services operating in the field of licensing of licensing system objects is made. Much attention is paid to the process of providing service, in particular administrative services, in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, mainly to the responsible service centersof the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the National Police of Ukraine, which in turn include such as the main, regional and territorial ones.The author emphasizes that the effective activity of the National Police of Ukraine in the field of the licensing system is a prerequisite for ensuring national security, safety of life and health of citizens and the entire population in general in accordance with modern living conditions, as well as an important factor in increasing the effectiveness of law and order, crime prevention, protection of the rights of individuals and legal entities, and prevention of crime involving the use or application of weapons. The author provides an administrative and legal description of each of the administrative services provided by the authorized units of the National Police of Ukraine and law enforcement agencies of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine regarding the issuance of a license to conduct economic activity in the licensing system of Ukraine. The author emphasizes the clear procedure and conditions for obtaining the relevant services for licensing the objects of the licensing system. The author argues that it is necessary to create a Unified Register of Licensing System Objects, as well as to define the main provisions on the circulation and registration of licensing system objects of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the National Police of Ukraine at the legislative level in order to increase the efficiency of administrative services at present. The author separately outlines the role of international organizations that influence the formation of our country's political course on the legalization of certain aspects of the permitting system (the UN, the European Union, and NATO) and are currently the main arbitrator of the effectiveness of the reforms implemented in our country, and the permitting system is no exception due to the current conditions of the martial law regime. The author argues that such institutions have a significant impact on the development of the licensing system in Ukraine. Based on the results of the dissertation research, a set of proposals aimed at improving the efficiency of the licensing system for permitting objects in Ukraine is proposed.

2023-01-01T00:00:00Z Коваленко, І. О. Kovalenko, I. O. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/12237 2024-12-11T13:20:36Z 2022-01-01T00:00:00Z

Название: Розслідування шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів Авторы: Коваленко, І. О.; Kovalenko, I. O. Краткий осмотр (реферат): У дисертації вперше на монографічному рівні комплексно досліджено особливості розслідування шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів. Визначено структуру криміналістичної характеристики шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів, що має такі елементи: спосіб учинення шахрайства, обстановка вчинення кримінального правопорушення, слідова картина, особа шахрая та особа потерпілого. Встановлено, що вказані складові мають сталі кореляційні зв’язки та важливе значення для початкового етапу кримінального провадження з огляду на можливість висунення відповідних версій, а також проведення певних слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Систематизовано способи вчинення зазначеного протиправного діяння, базуючись на тому, що така складова містить підготовку, безпосереднє вчинення та приховування протиправного діяння. Серед найбільш розповсюджених способів безпосереднього вчинення досліджуваного виду шахрайства у процесі користуванні онлайн-банкінгом, мобільним зв’язком, послугами Інтернет-магазинів, визначено фішинг, сніфферінг, вішинг, кардинг. Визначено способи підготовки та приховування кримінального правопорушення. З’ясовано зміст обстановки та слідової картини вчинення шахрайства усфері використання банківських електронних платежів. Зокрема, у процесі вчинення такого шахрайства дії шахраїв можуть складатися із ряду пов’язаних із втручанням до облікових записів, електронних скриньок та інших електронних ресурсів користувачів мережі Інтернет, що тривають у часі та здійснюються на необмеженій території. У зв’язку із чим набуває актуальності встановлення часово-просторових характеристик вчинення шахрайських дій. Часові параметри є достатньо розпливчастими, утім часом вчинення шахрайства у сфері електронних банківських платежів слід враховувати момент проведення транзакції, завдяки якій потерпілого було позбавлено грошей на його рахунку. У фізичному сенсі місцями вчинення шахрайства у сфері банківських електронних платежів можуть бути: місця знаходження комп’ютерної техніки, за допомогою якої здійснюються шахрайські дії (стаціонарне комп’ютерне обладнання, ноутбук (телефон, планшет), що переміщується у просторі і підключений до мережі Інтернет) – 78 %; місця знаходження банкоматів, банків, в яких знімалася готівка – 56 %; місце знаходження потерпілого, який виявив шахрайські дії при здійсненні електронних платежів – 67 % тощо. Утім, умови вчинення такого шахрайства слід розглядати і як віртуальний простір, у якому передається, зчитується та змінюється електронно-цифрова інформація, завдяки якій здійснюється втручання до облікових записів користувачів мережі Інтернет та знімаються грошові суми внаслідок незаконних транзакцій. До складу обстановки вчинення шахрайства у сфері використання банківських платежів запропоновано віднести й систему інформаційних ресурсів, пов’язаних із функціонуванням платіжних систем, через які проводяться транзакції та рівень інформаційної безпеки у банківській сфері. Слідова картина шахрайств у сфері електронних банківських платежів включає 3 групи слідів: 1) матеріальні сліди, що відображаються у квитанціях та роздруківках про електронні банківські платежі (68 %); на банківських картках (46 %); на сім-картках (37 %); на паперових копіях комп’ютерної інформації (44 %); сліди папілярних ліній на засобах комп’ютерної техніки, клавіатурі терміналу (17 %) тощо; 2) ідеальні сліди,що складають 28 % і відображаються у пам’яті потерпілих та осіб, які були свідками незаконних операцій із банківськими платежами з боку шахраїв; 3) віртуальні сліди (електронно-цифрові), що займають домінуюче місце і містяться: у пам’яті мобільного телефону (IMEI-код; історія телефонних з’єднань, історія голосових повідомлень; історія текстових повідомлень; програмне забезпечення для проведення банківських операцій з телефону тощо) – 88 %; на сервері мобільного оператора – 76 %; на сервері інтернетпровайдера (сервер зберігання flow-статистики и биллінгової інформації, сервер баз даних тощо) – 67 %; в пам’яті сім-карти – 79 %; у пам’яті комп’ютерів, планшетів – 92 %; у електронній поштовій скриньці – 56 %; на флеш карті (файли, папки тощо) – 34 %; дані електронного журналу банкомату (терміналу) – 29 %; інформація в електронному вигляді, що відображає суми грошових коштів, переказаних через певну систему електронних платежів («Приват-банк», «Qiwi-гаманець», MoneyGrаm, Western Union, Perfect Money та ін.) – 48 %; профіль у соціальних мережах, інформація на сайтах – 42 % тощо. Встановлено криміналістично вагомі ознаки особи шахрая, а також складено його типовий портрет. Так, було визначено, що шахрайства в банківських електронних платежів в основному вчиняють особи чоловічої статі у віці 25-35 років, які мають вищу освіту, неодружені та працюють у сфері підприємницької діяльності та сфері комп’ютерних технологій. Виокремлено віктимогенні групи потерпілих, а саме: а) особи, які піддалися впливу знайомих та родичів під час реалізації банківських електронних платежів; б) особи, які піддалися обману незнайомих осіб під час реалізації банківських електронних платежів; в) особи, які повідомили свої персональні дані працівникам банківської сфери; г) особи, які з огляду на негативні психічні стани піддалися впливу незнайомих осіб під час реалізації банківських електронних Сформовано систему обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні за фактами вчинення шахрайства у використання банківських електронних платежів, зокрема, серед них визначено наступні: 1) обставини, що характеризують вчинення шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів (відомості про час, місце вчинення шахрайства, відомості про спосіб його вчинення, наприклад: використання ботів для спаму та потрапляння шкідливих програм до комп’ютерного забезпечення потерпілого; використання реквізитів картки, які викрадені з серверів магазинів електронної торгівлі, платіжних та розрахункових систем, із персональних комп’ютерів користувачів; відомості про сліди протиправного діяння; визначення місця отримання неправомірного доступу та інтеграції до мережі (зсередини чи ззовні) та способи вчинення неправомірного підключення (злам програм захисту даних, маніпуляції з даними, командами та інформацією, використання шахрайських програм, технічних прийомів); засоби, що використовуються при скоєнні правопорушення: це можуть бути як технічні, такі як ЕОТ, смартфони, планшети, модеми, маршрутизатори, так і програмні, такі як VPN, браузери, графічні редактори, програми кодування інформації); 2) обставини, котрі відносяться до характеристики особи злочинця та особи потерпілого (кількість правопорушників – факт розподілу функцій серед шахраїв, завдання кожного з них); 3) причинно-наслідкові зв’язки: наявність певного зв’язку між діями винних осіб та їх результатами; з’ясування причин та умов, що сприяли вчиненню протиправного діяння; 4) обставини, що обтяжують, пом’якшують покарання чи взагалі виключають кримінальну відповідальність (чи наявні умови та підстави для закриття кримінального провадження); 5) кваліфікуючі ознаки стосовно розміру шкоди завданої протиправним діянням та обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності; 6) вид та розмір шкоди, завданої вчиненням шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів.Сформульовано типові слідчі ситуації розслідування досліджуваного виду шахрайства, зокрема: 1) вчинено шахрайство у сфері використання банківських електронних платежів, наявна особистісна доказова інформація,участь; особи, які певним чином сприяли вчиненню шахрайства, але самі про це не знали; особи, які були обізнані про обставини, що передували шахрайству; працівників банківських установ, які були задіяні в використанні банківських електронних платежів. Встановлено, що підозрюваному у вчиненні шахрайства у сфері використання банківських електронних платежів потрібно ставити певні категорії питань: за яких обставин вчинено шахрайські дії; що за способи застосовувалися (використання ботів для спаму та потрапляння шкідливих програм до комп’ютерного забезпечення потерпілого; реквізитів картки, що є викраденими з серверів магазинів електронної торгівлі, платіжних та розрахункових систем, із персональних комп’ютерів користувачів); які місця отримання неправомірного доступу та інтеграції до мережі (зсередини чи ззовні) та способи вчинення неправомірного підключення (злам програм захисту даних, маніпуляції з даними, командами та інформацією, використання шахрайських програм, технічних прийомів); засоби, що використовувалися під час скоєння правопорушення: це можуть бути як технічні, такі як ЕОТ, смартфони, планшети, модеми, маршрутизатори, так і програмні, такі як VPN, браузери, графічні редактори, програми кодування інформації); яка загальна сума матеріальних цінностей або грошових коштів утворилася в результаті вчинення протиправних дій; що за порядок розподілу грошових коштів був у членів ОГ чи ЗО; протягом якого періоду вчинялись протиправні діяння; які супутні кримінальні правопорушення було вчинено. Охарактеризовано організаційно-тактичні особливості проведення обшуку та огляду. Зокрема, вказано, що обшук переважно проводився в місцях: зберігання й обробки інформації про банківські електроні платежі, що зазнала злочинного впливу (67 %); знаходження комп’ютерного обладнання, що використовувалося у процесі здійснення протиправного діяння (43 %); збереження інформації, отриманої злочинним шляхом (41 %); настання шкідливих наслідків (10 %). Під час огляду електронних інформаційних систем (комп’ютер, планшет, мобільний телефон, тощо) об’єктом огляду є така техніка, а також носії інформації (наприклад, IPадреси, системні дані, програми, cookies браузерів, КЕШ та ін.)З’ясовано організацію і тактику проведення окремих НСРД при розслідуванні шахрайства у сфері банківських електронних платежів. На основі вивчення матеріалів кримінальних проваджень було встановлено, що специфічною ознакою досліджуваної категорії протиправних діянь є потреба проведення цілого ряду НСРД та оперативно-технічних заходів, пов’язаних із встановленням шахрая та його зв’язків. Зокрема, серед них було такі як спостереження за об’єктом, огляд кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з транспортних та електронних систем. Зазначено, що реалізація НСРД відповідно до процесуального порядку є неодмінною умовою того, щоб їх результати здійснення суд вбачав допустимими. Конкретизовано особливості призначення експертиз у кримінальних провадженнях вказаної категорії. Зокрема, під час проведення підвиду СКТЕ експерту потрібно зупинитися на таких моментах: виявити відношення досліджуваної техніки до апаратних комп’ютерних засобів; визначити тип, марку або модель даного пристрою; встановити технічні характеристики і параметри досліджуваного технічного засобу; визначити первинну конфігурацію і характеристики даного пристрою, а також дізнатись, чи були змінені його функціональні властивості, порівняно з первісною конфігурацією; провести зовнішній огляд техніки з метою виявлення фізичного втручання до його конфігурації; встановити, чи є цей технічний засіб накопичувачем інформації, та чи відкритий доступ до такої інформації. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у дисертації положення та рекомендації можуть бути використані та використовуються у: науковій діяльності – для подальшого окремих аспектів методики розслідування кримінальних правопорушень на базі сформульованих та означених теоретичних положень, висновків та рекомендацій (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 20.11.2021 р.); освітньому процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Криміналістика», «Кримінальний процес», «Криміналістичні засоби та методи розслідування кримінальних правопорушень», «Організація розслідування кримінальних правопорушень», «Оперативно-розшукова діяльність», а також під час підготовки підручників, посібників, текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів, семінарів і практичних занять із кримінального процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності (акти впровадження державного університету внутрішніх справ від 11.11.2021 р.); практичній діяльності – для вдосконалення діяльності правоохоронних органів під час розслідування кримінальних правопорушень проти власності (акти впровадження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС від 14.04.2020 р., Управління стратегічних розслідувань у Дніпропетровській області ДСР Національної поліції України від 11.05.2021 р.)The specifics of fraud investigation in the use of bank electronic payment transactions are comprehensively researched in the dissertation for the first time monographically. The structure of the forensic characteristics of fraud in the use of bank electronic payment transactions is defined, which includes the following elements: the method of committing fraud, the circumstances of the commission of a criminal offense, the trace pattern, the identity of the fraudster and the identity of the victim. It has been established that the specified components have constant correlations and are important for the initial stage of criminal proceedings, given the possibility of putting forward relevant versions, as well as carrying out a number of investigative and covert investigative (search) actions. The methods of committing the specified illegal act are systematized based on the fact that this component includes preparation, direct commission andconcealment of the illegal act. Phishing, sniffing, vishing, and carding are among the most common ways of directly committing the investigated type of fraud when using online banking, mobile communications, and services in online stores. Methods of preparation and concealment of a criminal offense are defined.The content of the situation and the trace pattern of committing fraud in the use of bank electronic payment transactions have been clarified. In particular, when committing such fraud, the actions of fraudsters may consist of a number of operations related to interference with accounts, electronic mailboxes and other electronic resources of Internet users, which last over time and are carried out in an unlimited territory. In connection with this, establishing the temporal and spatial characteristics of committing fraudulent acts becomes relevant. The time parameters are rather vague, however, the time of committing fraud in the field of electronic bank payments should be considered the moment of the transaction, thanks to which the victim was deprived of money from his account. In the physical sense, places where fraud in the field of electronic banking payments is committed can be: locations of computer equipment from which fraudulent actions are carried out (stationary computer equipment, laptop (phone, tablet), which moves in space and is connected to the Internet) – 78 %; locations of ATMs, banks where cash was withdrawn – 56 %; the location of the victim who detected fraudulent actions when making electronic payments – 67 %, etc. However, the environment for committing this fraud should also be considered as a virtual space in which electronic and digital information is transmitted, read and changed, thanks to which the accounts of Internet users are interfered with and money is withdrawn as a result of illegal transactionsThe system of information resources related to the functioning of payment systems through which transactions are carried out and the level of information security in the banking sector are proposed to be included in the composition of the situation of committing fraud in the use of bank electronic payment transactions. The trace pattern of fraud in the field of electronic bank payments includes 3 groups of traces: 1) material traces displayed in receipts and printouts of electronic bank payments (68 %); on bank cards (46 %); on SIM cards (37 %); on paper copies of computer information (44 %); traces of papillary lines on computer equipment, terminal keyboard (17 %), etc.; 2) perfect traces, which make up 28 % and are reflected in the memory of victims and persons who witnessed illegaloperations with bank payments by fraudsters; 3) virtual traces (electronic-digital), which occupy a dominant place and are contained: in the memory of the mobile phone (IMEI code; history of telephone connections, history of voice messages; history of text messages; software for conducting banking operations from the phone etc.) – 88 %; on the server of the mobile operator – 76 %; on the Internet provider's server (flow statistics and billing information storage server, database server, etc.) – 67 %; in the SIM card memory – 79 %; in the memory of computers, tablets – 92 %; in an electronic mailbox – 56 %; on a flash card (files, folders, etc.) – 34 %; ATM (terminal) electronic log data – 29 %; information in electronic form that reflects the sums of funds transferred through a certain electronic payment system ("Privat-bank", "Qiwi-wallet", MoneyGram, Western Union, Perfect Money, etc.) – 48 %; profile in social networks, information on websites – 42 %, etc. Forensically significant signs of the fraudster's identity were found, and his typical portrait was drawn up. Thus, it was determined that fraud in the use of bank electronic payment transactions is mainly committed by male persons aged 25-35, who have a higher education, are single and work in the field of entrepreneurial activity and the field of computer technologies. Victimogenic groups of victims are singled out: a) persons who were influenced by acquaintances and relatives during the implementation of bank electronic payments; b) persons who were deceived by strangers during the implementation of bank electronic payments; c) persons who disclosed their personal data to employees of the banking sector; d) persons who, due to negative mental states, were exposed to the influence of strangers during the implementation of bank electronic payments. A system of circumstances that must be detected in criminal proceedings based on the facts of fraud in the field of using bank electronic payments has been formed, in particular, the following are defined among them: 1) circumstances that characterize the commission of fraud in the use of bank electronic payment transactions (information about the time and place of the fraud, information aboutthe method of its commission, for example: the use of bots for spam and the introduction of malicious programs into the computer support of the victim; the use of card details that are stolen from the servers of e-commerce stores, payment and settlement systems, from personal computers of users; information about traces of an illegal act, determining the place of obtaining illegal access and integration into the network (from the inside or outside) and ways of making an illegal connection (hacking of data protection programs, manipulation of data, commands and information, use of fraudulent programs, technical techniques); means used in committing a crime: these can be both technical, such as EOT, smartphones, tablets, modems, routers, and software, such as VPN, browsers, graphic editors, information encoding programs); 2) circumstances relating to the characteristics of the criminal and the victim (the number of offenders – the fact of distribution of functions among the fraudsters, the tasks of each of them); 3) cause-and-effect relationships: the presence of a certain relationship between the actions of guilty persons and their results; clarification of the reasons and conditions that contributed to the commission of an illegal act; 4) circumstances that aggravate, mitigate the punishment or generally exclude criminal responsibility (the method of its commission, for example: the use of bots for spam and the introduction of malicious programs into the computer support of the victim; the use of card details that are stolen from the servers of e-commerce stores, payment and settlement systems, from personal computers of users; information about traces of an illegal act, determining the place of obtaining illegal access and integration into the network (from the inside or outside) and ways of making an illegal connection (hacking of data protection programs, manipulation of data, commands and information, use of fraudulent programs, technical techniques); means used in committing a crime: these can be both technical, such as EOT, smartphones, tablets, modems, routers, and software, such as VPN, browsers, graphic editors, information encoding programs); 2) circumstances relating to the characteristics of the criminal and the victim (the number of offenders – the fact of distribution of functions among the fraudsters, the tasks of each of them); 3) cause-and-effect relationships: the presence of a certain relationship between the actions of guilty persons and their results; clarification of the reasons and conditions that contributed to the commission of an illegal act; 4) circumstances that aggravate, mitigate the punishment or generally exclude criminal responsibility (whether there are conditions and grounds for closing criminal proceedings); 5) qualifying signs regarding the amount of damage caused by the illegal act and the circumstances that are grounds for exemption from criminal liability; 6) the type and amount of damage caused by fraud in the use of bank electronic payment transactions. Typical investigative situations of inquiry the researched type of fraud are formulated: 1) fraud was committed in the field of using bank electronic payments, personal evidentiary information is available, the fraudster is known – 19 %; 2) fraud was committed in the field of using bank electronic payments, personal evidence is available, the fraudster is unknown – 47 %; 3) fraud has been committed in the field of using bank electronic payments, material and personal evidence is available, the fraudster is known, but his actions are disguised as legitimate financial transactions – 11 %; 4) fraud has been committed in the fieldof using bank electronic payments, there is a statement from the victim, there is no sufficient evidentiary information – 23 %. The organizational and tactical aspects of conducting separate SRD aimed at obtaining information from material and personal sources are highlighted. It is noted that frauds in the field of using electronic bank payments are usually carried out with the help of special programs that mask the real location of the fraudster's identity, so-called anonymizers such as VPN– a virtual private network, Socks is an abbreviated name Socketed Secure – network protocol, etc. For the most part, such illegal acts are committed either by OG or ZO. The categories of witnesses during the investigation of the researched category of illegal acts are defined: persons who may know information about the circumstances and conditions of the illegal activity they observed; persons who are in a family or other relationship with the fraudster; persons who know the conditions and circumstances of the actions in which they participated; persons who in a certain way contributed to the commission of fraud, but did not know about it; persons who were aware of the circumstances preceding the fraud; employees of banking institutions who were involved in the use of bank electronic payments. It has been found that certain questions of the following category must be asked to the person suspected of committing fraud in the use of bank electronic payment transactions: for which fraudulent actions were essentially committed; what methods are used (use of bots for spam and use of malicious programs for the computer support of the victim; use of card details that are stolen from the serversof using bank electronic payments, there is a statement from the victim, there is no sufficient evidentiary information – 23 %. The organizational and tactical aspects of conducting separate SRD aimed at obtaining information from material and personal sources are highlighted. It is noted that frauds in the field of using electronic bank payments are usually carried out with the help of special programs that mask the real location of the fraudster's identity, so-called anonymizers such as VPN– a virtual private network, Socks is an abbreviated name Socketed Secure – network protocol, etc. For the most part, such illegal acts are committed either by OG or ZO. The categories of witnesses during the investigation of the researched category of illegal acts are defined: persons who may know information about the circumstances and conditions of the illegal activity they observed; persons who are in a family or other relationship with the fraudster; persons who know the conditions and circumstances of the actions in which they participated; persons who in a certain way contributed to the commission of fraud, but did not know about it; persons who were aware of the circumstances preceding the fraud; employees of banking institutions who were involved in the use of bank electronic payments. It has been found that certain questions of the following category must be asked to the person suspected of committing fraud in the use of bank electronic payment transactions: for which fraudulent actions were essentially committed; what methods are used (use of bots for spam and use of malicious programs for the computer support of the victim; use of card details that are stolen from the serversof using bank electronic payments, there is a statement from the victim, there is no sufficient evidentiary information – 23 %. The organizational and tactical aspects of conducting separate SRD aimed at obtaining information from material and personal sources are highlighted. It is noted that frauds in the field of using electronic bank payments are usually carried out with the help of special programs that mask the real location of the fraudster's identity, so-called anonymizers such as VPN– a virtual private network, Socks is an abbreviated name Socketed Secure – network protocol, etc. For the most part, such illegal acts are committed either by OG or ZO. The categories of witnesses during the investigation of the researched category of illegal acts are defined: persons who may know information about the circumstances and conditions of the illegal activity they observed; persons who are in a family or other relationship with the fraudster; persons who know the conditions and circumstances of the actions in which they participated; persons who in a certain way contributed to the commission of fraud, but did not know about it; persons who were aware of the circumstances preceding the fraud; employees of banking institutions who were involved in the use of bank electronic payments. It has been found that certain questions of the following category must be asked to the person suspected of committing fraud in the use of bank electronic payment transactions: for which fraudulent actions were essentially committed; what methods are used (use of bots for spam and use of malicious programs for the computer support of the victim; use of card details that are stolen from the serversof e-commerce stores, payment and settlement systems, from personal computers of users); what are the places of gaining illegal access and integration into the network (from inside or outside) and ways of committing illegal connection (hacking of data protection programs, manipulation of data, commands and knowledge, use of fraudulent programs, technical techniques); what means were used when committing the offense: these can be both technical, such as ECM, smartphones, tablets, modems, routers, and software, such as VPN, browsers, graphic editors, information encoding programs; what is the total amount ofmaterial values or monetary funds formed as a result of committing illegal actions; what was the procedure for distributing funds to members of the OG or ZO; during which period the illegal actions were committed; what related criminal offenses were committed. The organizational and tactical features of the search and inspection are characterized. In particular, it was indicated that in most cases the search was carried out in the following places: storage and processing of information about bank electronic payments, which was subject to criminal influence (67 %); finding computer equipment used in the commission of an illegal act (43 %); preservation of information obtained by criminal means (41 %); occurrence of harmful consequences (10 %). When inspecting electronic information systems (computer, tablet, mobile phone, etc.), the object of inspection is such equipment, as well as information carriers (for example, IP addresses, system data, programs, browser cookies, cache, etc.)The organization and tactics of carrying out separate investigation actions in the investigation of fraud in the use of bank electronic payment transactions have been clarified. Based on the study of the materials of criminal proceedings, it was found that a specific feature of the investigated category of illegal acts is the need to carry out a number of investigation actions and operational and technical measures related to the establishment of the fraudster and his connections. In particular, among them, the following were singled out: monitoring the object, reviewing correspondence, listening to telephone conversations, and removing information from transport and electronic systems. It is indicated that the implementation of investigation actions in accordance with the procedural order is an indispensable condition for the results of their implementation to be consideredThe organization and tactics of carrying out separate investigation actions in the investigation of fraud in the use of bank electronic payment transactions have been clarified. Based on the study of the materials of criminal proceedings, it was found that a specific feature of the investigated category of illegal acts is the need to carry out a number of investigation actions and operational and technical measures related to the establishment of the fraudster and his connections. In particular, among them, the following were singled out: monitoring the object, reviewing correspondence, listening to telephone conversations, and removing information from transport and electronic systems. It is indicated that the implementation of investigation actions in accordance with the procedural order is an indispensable condition for the results of their implementation to be consideredhardware; determine the type, brand or model of this device; establish the technical characteristics and parameters of the technical means under investigation; determine the initial configuration and characteristics of this device, as well as find out whether its functional properties have been changed, compared to the initial configuration; conduct an external inspection of the equipment for physical interference in its configuration; establish whether this technical means is an information storage device and whether access to such information is open. The practical significance of the obtained results is that the provisions and recommendations developed in the dissertation can be used and are used in: scientific activity – for the further improvement of certain aspects of the methodology of the investigation of criminal offenses on the basis of formulated and defined theoretical provisions, conclusions and recommendations (act of implementation of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs from November 20, 2021); educational process – during the teaching of the educational disciplines "Forensics", "Criminal process", "Forensic means and methods of investigation of criminal offenses", "Organization of the investigation of criminal offenses", "Operational investigative activity", as well as during the preparation of textbooks, manuals, lecture texts and educational and methodological materials, conducting seminars and practical classes on criminal process, criminology and investigative activities (implementing acts of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, November 11, 2021); practical activities – to improve the activities of law enforcement agencies during the investigation of criminal offenses against property (acts of implementation of the Dnipropetrovsk SRECC of the Ministry of Internal Affairs dated 04.14.2020, the Department of Strategic Investigations in the Dnipropetrovsk Region of the National Police of Ukraine dated 05.11.2021)

2022-01-01T00:00:00Z Буцьких, Д. О. Butskykh, D. O. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/12232 2024-12-11T13:21:28Z 2023-01-01T00:00:00Z

Название: Адміністративно-правова охорона водних ресурсів України Авторы: Буцьких, Д. О.; Butskykh, D. O. Краткий осмотр (реферат): Дисертацію присвячено аналізу існуючих наукових підходів, законодавства України і практики його реалізації з метою узагальнення та розв’язання наукового завдання, пов’язаного із формуванням цілісного та системного розуміння забезпечення безпеки водних ресурсів України засобами адміністративного права. З’ясовано сутність адміністративно-правовової охорони водних ресурсів, яку визначено як врегульований переважно нормами адміністративного права особливий вид природоохоронної діяльності держави, який передбачає цілеспрямовану активну публічно-правову форму запобігання та реагування держави в особі спеціально уповноважених органів та інституцій громадянського суспільства на адміністративні правопорушення водного законодавства, впливу на процеси водокористування, відтворення та збереження водних ресурсів з метою забезпечення сталого і екологічно збалансованого розвитку водоресурсного потенціалу країни. Безпеку водних ресурсів запропоновано розглядати як невідʼємну складову екологічної безпеки держави та такий стан водно-ресурсної сфери країни, ключові параметри якого здатні задовольнити потреби населення та економіки в необхідних ресурсах і відповідати системі національних пріоритетів у координатах екологічних інтересів та загроз, основними з визнано: високий рівень водоємності і забруднення, зношеність устаткування в системах водопостачання та водовідведення, недостатня енергозабезпеченість їх функціонування, а також обмежена природна водозабезпеченість територій, де розміщені найбільші споживачі водиДоведено, що підтримання належного режиму законності у сфері використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів можливе лише застосуванням комплексу заходів, серед яких: додаткові заборони та зобовʼязання, що передбачає превентивний контроль за їх виконанням; спеціальні адміністративні заходи, спрямовані на встановлення і підтримання режимних правил - державний моніторинг вод, оцінка впливу на довкілля, державний облік вод та водокористування, реєстраційні заходи, ліцензування тощо; дозвільно-ліцензійні заходи, що передбачають видачу дозволів на спеціальне водокористування, анулювання, здійснення переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення робіт на землях водного фонду; видачу дозволів на спеціальне водокористування водних об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.; система публічного контролю і нагляду за додержанням фізичними та юридичними особами вимог водного законодавства; організаційно-технічне забезпечення встановлених режимних правил, що дозволяє ефективно попереджати, виявляти і припиняти відповідні порушення водного законодавства, і т.д. Встановлено, що адміністративно-правова охорона водних ресурсів має специфічні, лише їй притаманні риси, зокрема: будується на основі правил, норм і стандартів не лише національного водного законодавства, але й міжнародних регуляторів, у тому числі так званого «мʼякого» водного права; здійснюється як загальними, так і спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування; передбачає ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру; передбачає здійснення паспортизації річок і джерел питного водопостачання; здійснюється через встановлення водоохоронних зон, виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги, встановлення смуг відведення з особливим режимом користування, встановлення берегових смуг водних шляхів, зон санітарної охорони; передбачає пряму заборону на проектування ібудівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, на введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, скидання у водні об'єкти відходів і сміття та ін.; має як запобіжний, так і карально-примусовий характер впливу на суспільні відносини у сфері раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо. Підкреслено важливість адміністративно-правової охорони водних ресурсів, що зумовлено необхідністю: забезпечення водної безпеки як невідʼємної складової екологічної безпеки держави в цілому; здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії; своєчасного виявлення негативних процесів, що впливають на якість вод і стан водних об'єктів; забезпечення додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства шляхом здійснення публічного контролю та нагляду; адаптації водного законодавства України до вимог ЄС, що пояснюється ще й специфікою водних питань та процесів, що мають безпосереднє відношення й до України, серед яких явища транскордонності, транзитний фактор, наявність міжнародних річкових басейнів; застосування заходів державного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, до порушників водного законодавства; запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їх наслідків. Запропоновано концептуальний підхід до законодавчого регулювання водних відносин, що передбачатиме: 1) законодавче розмежуванння функцій управління водними ресурсами та надання екосистемних послуг, повʼязаних з використанням водних обʼєктів, та їх відповідної охорони; 2) прийняття у звʼязку із цим окремого Закону України «Про охорону вод (водних обʼєктів)», який має стати базисом в організації водоохоронних заходів та забезпечення уповноваженими субʼєктами охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання; 3) створення відповідної організаційної водоохоронної за європейською моделлю та кращими світовими практиками, що у свою чергу повинно сприяти забезпеченню водної безпеки держави, як обов'язкової передумови її сталого розвитку, шляхом вироблення правових, інституційних та економічних механізмів; Здійснено характеристику суб’єктів адміністративно-правової охорони водних ресурсів в Україні, яка представлена у вигляді системи органів публічного адміністрування різної компетенції та функціонального спрямування, поділити які запропоновано на субʼєктів: загальної (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування), міжгалузевої (Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій), галузевої (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України), функціональної (Державна екологічна інспекція України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба геології та надр України), консультативно-дорадчої (басейнові ради) та громадсько-самоврядної (громадські організації екологоохоронного спрямування) компетенції. Удосконалено наукові підходи щодо характеристики публічного контролю у сфері правової охорони водних ресурсів, а саме: 1) основними напрямами його є державний, громадський та виробничий контролі за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 2) предмет такого контролю складає діяльність підконтрольних субʼєктів за фактичним виконанням водного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів, інструкцій, правил, нормативів і стандартів з охорони водних ресурсів, а також кількісні та якісні результати цієї діяльності, доцільність вибору засобів і способів виконання ними своїх водооохоронних обовʼязків; 3) завдання контролю полягають в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства, дотримання законодавством порядку регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод дляпотреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Обгрунтовано необхідність удосконалення адміністративно-деліктних норм у сфері охорони водних ресурсів, зокрема шляхом: 1) встановлення адміністративної відповідальності за: а) перевищення нормативів гранично допустимих концентрацій шкідливих сполук, що забруднюють воду; б) порушення природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; в) незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізацію або зливову каналізацію та незаконне скидання зворотних вод; г) допущення наднормативних, аварійних і залпових скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти; д) відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; е) порушення строків внесення зборів за використання природних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища; ж) порушення правил експлуатації на водних обʼєктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням; 2) встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення вимог водоохоронного законодавства; 3) усунення дисбалансу між фактичним розміром заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди та сумою існуючих штрафів. Уточнено характерні ознаки адміністративно-правових заходів, що застосовуються у сфері охорони водних ресурсів, серед яких: а) обовʼязкова врегульованість нормами права, переважно адміністративного; б) спрямованість на створення необхідного адміністративно-правового режиму охорони водних ресурсів; в) застосованість законодавчо визначеною системоюсубʼєктів публічного адміністрування водоохоронною сферою; г) реуглятивний вплив на водоохоронні правовідносини з метою їх створення, зміни або припинення; д) спрямованість не лише на припинення адміністративних правопорушень, але й їх недопущення та запобігання скоєнню у подальшому; е) можливість застосування як до фізичних, так і юридичних осіб - водокористувачів; можливість мати як примусовий, так і не примусовий характер; ж) спрямованість на досягнення мети природоохоронної діяльності через моральний, організаційно-правовий, майновий, особистісний вплив на учасників суспільних відносин, які виникають у зазначеній сфері, підтримання належного стану захищеності об’єктів екологічної сфери від антропогенних і природних загроз, попередження і припинення водних правопорушень, притягнення винних до адміністративної відповідальності, а також виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Розглянуто світовий досвід адміністративно-правової охорони водних ресурсів, а також міжнародні стандарти регулювання водоохоронних заходів, що дозволило обґрунтувати можливості його адаптації для України, шляхом: по-перше, імплементації європейського екологічного законодавства та зобов'язання щодо запровадження «водних» екологічних вимог відповідно до чинних у країнах ЄС та світу; по-друге, відмови від адміністративнокомандного підходу управління на користь приватизаційного з басейновою інтегрованою формою організації охорони водних ресурсів; по-третє, апроксимації Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (в частині інтегрованого запобігання та контролю забруднення водних ресурсів); по-четверте, створення відповідної організаційної водоохоронної структури за європейською моделлю та кращими світовими практиками, що у свою чергу повинно сприяти забезпеченню водної безпеки держави, як обов'язкової передумови її сталого розвитку, шляхом вироблення правових, інституційних та економічних механізмів; по-пʼяте, обовʼязкове делегування значних повноважень з та використання водних ресурсів органам місцевого самоврядування; пошосте, широке залучення громадськості як в контролі, так і в плануванні та здійсненні управління водними ресурсами певної адміністративнотериторіальної одиниці; по-сьоме, обовʼязкове врахування інтересів місцевої громади; по-восьме, забезпечення реалізації послідовних програмно-цільових заходів охорони цього природного компонентуThe dissertation is devoted to the analysis of existing scientific approaches, the legislation of Ukraine and the practice of its implementation in order to generalize and solve the scientific task related to the formation of a holistic and systematic understanding of ensuring the security of water resources of Ukraine by means of administrative law. The essence of the administrative-legal protection of water resources is clarified, which is defined as a special type of environmental protection activity of the state regulated mainly by the norms of administrative law, which provides for a purposeful active public-legal form of prevention and response of the state in the form of specially authorized bodies and institutions of civil society to administrative offenses of water legislation, influence on the processes of water use, reproduction and preservation of water resources in order to ensure sustainable and ecologically balanced development of the country's water resource potentialIt is proposed to consider the security of water resources as an integral component of the ecological security of the state and such a state of the country's water resource sphere, the key parameters of which are able to satisfy the needs of the population and the economy in the necessary resources and correspond to the system of national priorities in the coordinates of ecological interests and threats, the main ones of which are recognized as: high the level of water capacity and pollution, wear and tear of equipment in water supply and drainage systems, insufficient energy security for their operation, as well as limited natural water supply of the territories where the largest water consumers are located. It has been proven that maintaining the proper regime of legality in the field of water use, protection and reproduction of water resources is possible only by applying a set of measures, including: additional prohibitions and obligations, which provide for preventive control over their implementation; special administrative measures aimed at establishing and maintaining regulatory rules - state water monitoring, environmental impact assessment, state accounting of water and water use, registration measures, licensing, etc.; permit-licensing measures that provide for the issuance of permits for special water use, cancellation, reissue and issuance of duplicate permits for works on the lands of the water fund; issuing permits for special water use of water bodies in the exclusion zone and the zone of unconditional (mandatory) resettlement of the territory that has undergone radioactive contamination as a result of the Chernobyl disaster, etc.; a system of public control and supervision of compliance by individuals and legal entities with the requirements of water legislation; organizational and technical support of established regime rules,which allows effective prevention, detection and termination of relevant violations of water legislation, etc. It was established that the administrative-legal protection of water resources has specific, unique features, in particular: it is built on the basis of rules, norms and standards not only of national water legislation, but also of international regulators, including the so-called "soft" water law; carried out by both general and speciallyauthorized bodies of executive power, as well as local self-government bodies;provides for the maintenance of state records of water use and the state water cadastre; provides for certification of rivers and sources of drinking water supply; is carried out through the establishment of water protection zones, the allocation of land plots for coastal protection strips, the establishment of diversion strips with a special mode of use, the establishment of coastal strips of waterways, sanitary protection zones; provides for a direct ban on the design and construction of directflow water supply systems for industrial enterprises, on the commissioning of enterprises, structures and other objects that affect the state of water, dumping of waste and garbage into water bodies, etc.; has both a preventive and a punitive and coercive nature of influence on social relations in the sphere of rational use and protection of water and reproduction of water resources, etc. The importance of administrative and legal protection of water resources is emphasized, which is due to the necessity of: ensuring water security as an integral component of the ecological security of the state as a whole; implementation of purposeful and effective activities to meet the needs of the population and economicsectors in water, conservation, rational use and protection of water, prevention of their harmful effects; timely detection of negative processes affecting the quality of water and the state of water bodies; ensuring compliance by all legal entities and individuals with the requirements of water legislation by means of public control and supervision; adaptation of the water legislation of Ukraine to the requirements of the EU, which is also explained by the specificity of water issues and processes that are directly related to Ukraine, including cross-border phenomena, the transit factor, the presence of international river basins; application of measures of state coercion, including administrative liability, to violators of water legislation; prevention of harmful effects of water and accidents on water bodies and elimination of their consequences.A conceptual approach to the legislative regulation of water relations is proposed, which will include: 1) legislative demarcation of the functions of water resources management and the provision of ecosystem services related to the use of water bodies and their respective protection; 2) in connection with this, the adoptionof a separate Law of Ukraine "On the Protection of Water (Water Bodies)", which should become the basis for the organization of water protection measures and the provision of water protection against pollution, clogging and depletion by authorized entities; 3) creation of an appropriate organizational water protection structure based on the European model and best global practices, which in turn should contribute to ensuring the water security of the state, as a necessary prerequisite for its sustainable development, through the development of legal, institutional and economic mechanisms; A characterization of the subjects of administrative and legal protection of water resources in Ukraine was carried out, which is presented in the form of a system of public administration bodies of various competences and functional direction, which are proposed to be divided into subjects: general (the President of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, local bodies of the executive authorities and local self-government bodies), inter-sectoral (Ministry of Internal Affairs of Ukraine, National Police of Ukraine, State Emergency Service of Ukraine), sectoral (Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine), functional (State Ecological Inspection of Ukraine, State Water Resources Agency of Ukraine, State Service of Geology and Subsoil of Ukraine), consultative and advisory (basin councils) and public self-governing (public organizations of environmental protection) competence. Scientific approaches to the characteristics of public control in the field of legal protection of water resources have been improved, namely: 1) its main directions are state, public and industrial control over the use and protection of water and reproduction of water resources; 2) the subject of such control is the activity of controlled subjects in the actual implementation of water legislation, subordinatelegal acts, instructions, rules, regulations and standards for the protection of water resources, as well as the quantitative and qualitative results of this activity, the expediency of choosing the means and methods of their implementation water protection duties; 3) the tasks of control are to ensure compliance by all legal entities and individuals with the requirements of water legislation, compliance with theprocedure established by legislation for the regulation of legal relations in order to ensure the preservation, scientifically based, rational use of water for the needs of the population and economic sectors, reproduction of water resources, protection of water from pollution , clogging and depletion, prevention of harmful effects of water and elimination of their consequences, improvement of the condition of water bodies, as well as protection of the rights of enterprises, institutions, organizations and citizens to use water. The need to improve the administrative-delict norms in the field of water resources protection is substantiated, in particular by: 1) establishing administrative responsibility for: a) exceeding the norms of maximum permissible concentrations of harmful compounds that pollute water; b) violation of the natural conditions of surface runoff during the construction and operation of highways, railways and other engineering communications; c) illegal creation of return water discharge systems into water bodies, city sewers or storm sewers and illegal return water discharge; d) allowing excessive, emergency and volley discharges of polluting substances into water bodies; e) refusal to provide (conceal) project documentation and conclusions regarding the quality of projects of enterprises, structures and other objects that may affect the state of water, as well as acts and conclusions of the commissions that accepted the object into operation; f) violation of the terms of payment of fees for the use of natural resources and for pollution of the natural environment; g) violation of the rules of operation on water bodies of water intake structures that are not equipped with fish protection equipment; 2) establishment of administrative liability of legal entities for violation of requirements of water protection legislation; 3) elimination of the imbalance between the actual amount of environmental damage and the amount of existingof existing fines. The characteristic features of administrative and legal measures applied in the sphere of water resources protection are specified, including: a) mandatory regulation by legal norms, mainly administrative; b) focus on creating the necessary administrative and legal regime for the protection of water resources; c) applicability of the legally defined system of public administration entities to the water protectionsphere; d) regulatory influence on water protection legal relations for the purpose of their creation, change or termination; e) focus not only on the termination of administrative offenses, but also on their prevention and prevention of their commission in the future; f) the possibility of application to both physical and legal entities - water users; the possibility to have both coercive and non-coercive character; g) focus on achieving the goal of nature protection activities through moral, organizational, legal, property, and personal influence on the participants of social relations that arise in the specified sphere, maintenance of the proper state of protection of objects of the ecological sphere from anthropogenic and natural threats, prevention and termination of water offenses , bringing the guilty to administrative responsibility, as well as identifying and eliminating the causes and conditions that contribute to their commission.The world experience of administrative and legal protection of water resources was considered, as well as international standards for the regulation of water protection measures, which made it possible to substantiate the possibilities of its adaptation for Ukraine, by: first, the implementation of European environmental legislation and the obligation to introduce "water" environmental requirements in accordance with valid in EU countries and the world; secondly, abandoning the administrative-command approach of management in favor of privatization with abasin-integrated form of organization of water resources protection; thirdly, approximations of Directive 2010/75/EC of the European Parliament and the Council of November 24, 2010 on industrial emissions (in terms of integrated prevention and control of water pollution); fourth, the creation of an appropriate organizational water protection structure based on the European model and the best global practices, which in turn should contribute to ensuring the water security of the state, as a mandatory prerequisite for its sustainable development, by developing legal, institutional and economic mechanisms; fifth, mandatory delegation of significantpowers for the protection and use of water resources to local self-government bodies; sixth, broad involvement of the public in both control and planning and implementation of water resources management of a certain administrative-territorialunit; seventh, mandatory consideration of the interests of the local community; eighth, ensuring the implementation of consistent program-targeted measures for the protection of this natural component.

2023-01-01T00:00:00Z