https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16667 2026-05-11T05:46:15Z 2026-05-11T05:46:15Z Khashev, V. Antonyan, R. Хашев, В. Антонян, Р. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16870 2026-05-05T12:39:49Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Some aspects of improvement of understanding combat immunity under Ukrainian criminal legislation Авторы: Khashev, V.; Antonyan, R.; Хашев, В.; Антонян, Р. Краткий осмотр (реферат): The full-scale invasion of russian troops caused the immergence in Ukrainian criminal legislation of new rules, aimed at raising the effectiveness of combating this military aggression. Among these rules one of the key ones is the article 43.1 of the Criminal Code of Ukraine, regulating the combat immunity. The research paper’s objective was the development of some suggestions concerning interpretation of combat immunity and the improvement of its regulation under Ukrainian criminal legislation. While conducting this research the authors used in particular the following methods: gnoseological, systemic-structural, dialectical, logic-semantic and comparative-legal. Some proposals to improve regulatory framework of circumstances excluding criminal illegality of action stipulated by the Criminal Code of Ukraine were elaborated, as well as interpretation of its some attributes. The suggestion was to exclude the definitions of “ammunitions” and “explosive materials” from the text of the Criminal Code of Ukraine, because under their content they are covered by the understanding of concepts “weapon” and “armament”. It was found that when repelling and deterring armed aggression of the russian federation or aggression of another country, it is permissible to use not only armed force, but also any other force capable of striking the enemy, and it is important that such use complies with the rules of international humanitarian law. They emphasised that actions of military personnel or civilians who used poison or other items or weapons prohibited by international humanitarian law to repel and deter the armed aggression of the russian federation, despite the fact that their actions were aimed at countering the occupiers, are subject to criminal liability under Criminal Code of Ukraine. The authors suggested to seek ways of legal possibility to use stricter, except treacherous ones, means and methods of conducting war against armies of those countries, whose armed forces do not absolutely respect rules of international humanitarian law during warfare. The practical value of this work lies in the fact that its results can be used in further research on combat immunity in criminal law, as well as in the application of certain provisions of the Criminal Code of Ukraine in the practical activities of law enforcement agencies. Повномасштабне вторгнення військ російської федерації обумовило появу у кримінальному законодавстві України нових норм, які спрямовані на підвищення ефективності протидії цій військовій агресії. Серед цих норм однією з ключових є ст. 43.1 Кримінального кодексу України, що регламентує бойовий імунітет. Метою роботи була розробка окремих пропозиції з тлумачення бойового імунітету та удосконалення його регламентації за кримінальним законодавством України. При проведенні відповідного дослідження використано, зокрема, наступні методи: гносеологічний, системно-структурний, діалектичний, логіко-семантичний та порівняльно-правовий. Напрацьовано окремі пропозиції з удосконалення нормативної регламентації обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, передбаченої Criminal Code of Ukraine, а також тлумачення її деяких ознак. Пропонується виключити терміни «бойові припаси» та «вибухові речовини» з тексту Criminal Code of Ukraine, оскільки за своїм змістом вони охоплюються розумінням поняттями «зброя» та «озброєння». Встановлено, що при здійсненні відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, допускається застосовування не лише збройної, але й будь-якої іншої сили, що здатна вразити противника, при чому важливо, щоб таке застосування відповідало нормам міжнародного гуманітарного права. Наголошується, що дії військових або цивільних осіб, які для відсічі та стримування збройної агресії російської федерації використовували отруту або інші заборонені міжнародним гуманітарним правом предмети чи засоби озброєння, незважаючи на те, що їх дії були спрямовані на протидію окупантам, підлягають кримінальній відповідальності за Criminal Code of Ukraine. Пропонується здійснити пошук шляхів правової можливості застосування більш жорстких, крім віроломних, засобів і методів ведення війни проти армій тих країн, збройні сили яких абсолютно не дотримуються норм міжнародного гуманітарного права при веденні бойових дій. Практична цінність роботи полягає у тому, що її результати можливо використовувати при подальших дослідженнях бойового імунітету у кримінальному праві, а також при застосуванні окремих положень Criminal Code of Ukraine у практичній діяльності правоохоронних органів.

2025-01-01T00:00:00Z Volobuev, A. Orlova, T. Osyka, I. Sielicki, D. Волобуєв, А. Орлова, Т. Осика, І. Сєліцький, Д. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16869 2026-05-05T12:26:51Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Forensic psychological examination with the use of polygraph as a means of proof Авторы: Volobuev, A.; Orlova, T.; Osyka, I.; Sielicki, D.; Волобуєв, А.; Орлова, Т.; Осика, І.; Сєліцький, Д. Краткий осмотр (реферат): The growing international interest in the polygraph, driven by both law enforcement demand and commercial incentives, has led to an overstated perception of its evidentiary value in legal proceedings. The purpose of this paper was to determine, based on the analysis of regulatory legal acts, academic publications, national judicial practice, and European Court of Human Rights decisions, the criteria for using the polygraph in proving as one of the methods of forensic psychological examination. The study applied a range of general scientific and legal research methods, including: the system-structural method for analysing the field of criminal proceedings and the practice of using the polygraph; historical and dialectical methods to examine the evolution of academic approaches to polygraph application; the logical-semantic method to clarify key concepts; and the comparative legal method for analysing national legislation, European Court of Human Rights decisions, and judicial practice. The study led to the following conclusions: forensic psychological examination is a comprehensive psychological study to identify the individual psychological characteristics of a participant in criminal proceedings applying a wide range of methods, one of which may be a polygraph; the decision on the use of a polygraph is made by an expert, taking into consideration technological, legal and ethical aspects; the technological aspect is that the polygraph records only the physiological reactions of the person under examination to certain stimuli, which must be assessed by the expert; the legal aspect is the presence in national legislation of clear provisions regarding the subject of a polygraph examination, the procedure for its conduct (methodology) and assessment criteria; the ethical aspect is the inadmissibility of forced or covert use of a polygraph, which provides for an explanation of the rights of the person and the procedure for obtaining written voluntary consent in accordance with the basic principle of legal proceedings – the right of a person not to testify against him or herself. The formulated provisions on the use of a polygraph are oriented towards practical use by criminal proceedings participants. Зростаючий міжнародний інтерес до поліграфа, зумовлений як попитом правоохоронних органів, так і комерційними стимулами, призвів до перебільшеного сприйняття його доказової цінності в судочинстві. Метою цієї роботи було визначення на основі аналізу нормативно-правових актів, наукових публікацій, національної судової практики та рішень Європейського суду з прав людини, критеріїв використання поліграфа в доказуванні як одного з методів судово-психологічної експертизи. У дослідженні було застосовано низку загальнонаукових та правових методів дослідження, зокрема: системноструктурний метод для аналізу сфери кримінального судочинства та практики використання поліграфа; історичний та діалектичний методи для вивчення еволюції академічних підходів до застосування поліграфа; логіко-семантичний метод для уточнення ключових понять; та порівняльно-правовий метод для аналізу національного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та судової практики. Дослідження призвело до таких висновків: судово-психологічна експертиза – це комплексне психологічне дослідження для виявлення індивідуально-психологічних характеристик учасника кримінального провадження із застосуванням широкого спектру методів, одним з яких може бути поліграф; Рішення про використання поліграфа приймає експерт, враховуючи технологічні, правові та етичні аспекти; технологічний аспект полягає в тому, що поліграф фіксує лише фізіологічні реакції особи, що обстежується, на певні подразники, які має оцінити експерт; юридичний аспект – наявність у національному законодавстві чітких положень щодо предмета обстеження на поліграфі, порядку його проведення (методики) та критеріїв оцінки; етичний аспект – неприпустимість примусового або прихованого використання поліграфа, що передбачає роз’яснення прав особи та порядку отримання письмової добровільної згоди відповідно до основного принципу судочинства – права особи не свідчити проти себе. Сформульовані положення щодо використання поліграфа орієнтовані на практичне використання учасниками кримінального провадження.

2025-01-01T00:00:00Z Rezvorovych, K. Резворович, К. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16855 2026-04-27T13:58:18Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Civil-law aspects of using deepfake content in the context of copyright and personal data protection Авторы: Rezvorovych, K.; Резворович, К. Краткий осмотр (реферат): The relevance of this study stems from the rapid development of generative technologies that enable the creation of heavily modified or fully synthesised content using artificial intelligence, particularly deepfakes. Such content not only creates an illusion of authenticity but also poses a threat to the protection of intellectual property rights and personal non-property rights, giving rise to significant legal challenges in the digital environment. The aim of the article was to formulate and justify civil-law approaches to the regulation of deepfake content usage in the context of copyright and personal data protection, considering the challenges of society’s digital transformation. The study employed methods of systems analysis, legal-logical generalisation, formal legal method, and comparative legal research, considering international norms and doctrinal sources. It was established that current Ukrainian legislation does not define deepfake content as a separate legal category, and existing legal mechanisms are fragmented and do not cover all aspects of responsibility for its creation and distribution. Gaps were identified in the regulation of derivative digital works, the protection of biometric features of individuals, and the procedures for identifying violators in the context of automated content generation. The study proved that without proper regulatory response, deepfake technologies may be used as tools of manipulation, identity forgery, and digital defamation. The research emphasised the need for an interdisciplinary approach that integrates legal, technical, and ethical aspects of deepfake regulation. Special attention was given to legal liability in cases of automated content creation without direct human authorship. The importance of digital transparency and informed consent was highlighted as key principles of legal regulation. The results of the study can be used to improve national legislation and to develop international legal mechanisms in the field of artificial intelligence. Актуальність дослідження зумовлена нестримним розвитком генеративних технологій, що дають змогу створювати глибоко змінений або повністю синтезований контент за допомогою штучного інтелекту, зокрема deepfake. Такий контент не лише створює ілюзію достовірності, а й ставить під загрозу дотримання прав інтелектуальної власності й особистих немайнових прав, викликаючи суттєві правові виклики в цифровому середовищі. Мета статті полягала у формулюванні й обґрунтуванні цивільно-правових підходів до врегулювання використання deepfake-контенту в контексті авторського права та захисту персональних даних з урахуванням викликів цифрової трансформації суспільства. У межах дослідження використано методи системного аналізу, логіко-юридичного узагальнення, формально-юридичний метод, а також метод порівняльного правознавства з урахуванням міжнародних норм і доктринальних джерел. Установлено, що чинне українське законодавство не містить окремого поняття deepfake-контенту, а наявні правові механізми є фрагментарними й не охоплюють усіх аспектів відповідальності за його створення та поширення. Виявлено прогалини в регулюванні статусу похідних цифрових творів, захисту біометричних ознак особи, а також у процедурі встановлення правопорушника в умовах автоматизованої генерації контенту. Доведено, що без належного нормативного реагування deepfake-технології можуть використовуватися як інструмент маніпуляцій, підміни ідентичності й цифрової дискредитації. Дослідження підкреслило необхідність міждисциплінарного підходу, що поєднує юридичні, технічні й етичні аспекти регулювання deepfake. Особливу увагу приділено проблематиці юридичної відповідальності в разі автоматизованого створення контенту без безпосередньої участі автора. Акцент зроблено також на важливості цифрової прозорості й інформованої згоди як ключових принципів правового врегулювання. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства та розроблення міжнародних правових механізмів у сфері штучного інтелекту.

2025-01-01T00:00:00Z ДДУВС https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16846 2026-03-23T09:54:58Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Philosophy, Economics and Law Review. 2025. Volume 5, no. 2. Авторы: ДДУВС Краткий осмотр (реферат): The Journal is a collection of scientific articles, dealing with issues of philosophy, economics and law. There are also publications covering matters of higher education in humanities. The Journal contains reviews on scientific editions. It may be used by scholars, professors and postgraduates. The Journal is issued twice a year.

2025-01-01T00:00:00Z