Criminal procedure Law https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/70 2026-04-11T15:34:27Z 2026-04-11T15:34:27Z Волобуєв, А. Volobuyev, A. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16832 2026-02-11T14:43:07Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Проведення обшуку у світлі європейських правових стандартів Авторы: Волобуєв, А.; Volobuyev, A. Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено аналіз норм кримінального процесуального законодавства, які визначають порядок проведення обшуку. У результаті визначено процесуальні правила, у яких утілено європейські правові стандарти проведення вказаної слідчої дії. Водночас на основі аналізу слідчої практики й клопотань адвокатської спільноти виділено найбільш поширені з боку сторони обвинувачення порушення процесуальних приписів щодо порядку проведення обшуку, а саме: недопущення адвоката до проведення обшуку; проведення обшуку без ухвали слідчого судді; непред’явлення ухвали слідчого судді щодо дозволу на проведення обшуку; ненадання копії ухвали про дозвіл на проведення обшуку; проведення обшуку неуповноваженою особою (не вказана в ухвалі слідчого судді) тощо. Звернено увагу, що порушення процесуального порядку проведення обшуку, приписів і прав окремих учасників створюють підстави для подання адвокатами в суді скарг щодо визнання результатів обшуку неналежними й недопустимими доказами. Для оцінювання вказаних порушень процесуальних норм, що заявляються в адвокатських клопотаннях, наведено рішення судів. Зокрема, це стосується узагальненої практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Робиться висновок, що далеко не всі клопотання адвокатів щодо порушень процесуальних вимог під час проведення обшуків визнаються судами суттєвими. Водночас є підстави вважати, що значна частина суттєвих порушень має місце з боку працівників оперативних підрозділів поліції, слідчих і прокурорів через неусвідомлення сутності змін у кримінальному процесуальному законодавстві, унесених під впливом положень ратифікованої Україною Конвенції. Очевидно, що не останню роль у цьому відіграють застарілі уявлення, що склалися під впливом практики минулих років до оновлення кримінального процесуального законодавства, яким була суттєво змінена парадигма кримінального процесу. Шляхи усунення зазначених недоліків бачаться в проведенні глибоких наукових досліджень причин процесуальних порушень; систематичному проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів і судів; безумовному притягненні до відповідальності за систематичні брутальні порушення законодавства. The article analyzes the norms of criminal procedural legislation that determine the procedure for conducting a search. As a result, procedural rules were identified that embody European legal standards for conducting the specified investigative action. At the same time, based on the analysis of investigative practice and petitions of the legal community, the most common violations of procedural regulations by the prosecution regarding the procedure for conducting a search were identified. These include, in particular: not allowing a lawyer to conduct a search; conducting a search without the decision of the investigating judge; not presenting a decision on permission to conduct a search; not providing a copy of the decision on permission to conduct a search; conducting a search by a person who is not specified in the decision on permission to conduct a search, and others. It is noted that violations of procedural regulations and the rights of participants in criminal proceedings during a search result in the defense submitting motions and complaints in court to recognize the evidence obtained as inappropriate and inadmissible. To assess the specified violations of procedural norms, which are stated in the lawyers’ petitions, the court decisions are given. In particular, this concerns the generalized practice of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court. It is concluded that not all petitions of lawyers regarding violations of procedural requirements during searches are recognized by the courts as significant. At the same time, there are reasons to believe that a significant part of significant violations occur on the part of employees of operational police units, investigators and prosecutors due to a lack of awareness of the essence of changes in criminal procedural legislation, introduced under the influence of the provisions of the Convention ratified by Ukraine. It is obvious that not the least role in this is played by outdated ideas that have developed under the influence of the practice of past years before the renewal of criminal procedural legislation, which significantly changed the paradigm of criminal proceedings. Ways to eliminate the specified shortcomings are seen in: conducting in-depth scientific research into the causes of procedural violations; systematic training courses for law enforcement officers and courts; unconditional prosecution for systematic, brutal violations of the law.

2025-01-01T00:00:00Z Рогальська, В. Дружинін, В. Лук’яненко, О. Rohalska, V. Druzhynin, V. Lukyanenko, O. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16831 2026-02-11T14:32:14Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Тимчасовий доступ до речей і документів: проблемні питання регламентації та реалізації Авторы: Рогальська, В.; Дружинін, В.; Лук’яненко, О.; Rohalska, V.; Druzhynin, V.; Lukyanenko, O. Краткий осмотр (реферат): У статті досліджуються актуальні проблеми реалізації інституту тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному процесі України, особливо в умовах правового режиму воєнного стану. Автори акцентують увагу на виникненні правових колізій між різними нормами Кримінального процесуального кодексу України, зокрема між ст. 159, п. 20-7 Перехідних положень і п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України. Визначено природу виявлених колізій, які мають як темпоральний, так і змістовний характер, і проаналізовано їх вплив на ефективність досудового розслідування й захист конституційних прав учасників кримінального провадження. Особлива увага приділяється ролі прокурора, керівника прокуратури та слідчого судді як суб’єктів, уповноважених приймати рішення щодо тимчасового доступу до охоронюваної законом інформації. Обґрунтовано, що відповідні норми не суперечать одна одній, а мають різні умови застосування залежно від обставин конкретного кримінального провадження. Зокрема, п. 20-7 Перехідних положень КПК України конкретизує процедуру в умовах воєнного або надзвичайного стану щодо обмеженого кола документів, тоді як ст. 615 КПК України охоплює ширший спектр процесуальних дій за умов неможливості здійснення правосуддя слідчим суддею. Пропонуються шляхи подолання виявлених колізій, зокрема через офіційне тлумачення або внесення змін до чинного законодавства, з метою забезпечення правової визначеності, єдності судової практики й дотримання принципу верховенства права навіть в умовах надзвичайної ситуації. Результати дослідження можуть бути використані в нормотворчій діяльності, судовій практиці, а також у правозастосовній роботі органів досудового розслідування та прокуратури. The article examines the current problems of implementing the institution of temporary access to things and documents in the criminal process of Ukraine, especially under the conditions of the legal regime of martial law. The authors focus on the emergence of legal conflicts between various norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in particular between Art. 159, Clauses 20-7 of the Transitional Provisions and Clause 2 Part 1 of Art. 615 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The paper identifies the nature of the identified conflicts, which are both temporal and substantive in nature, and analyzes their impact on the effectiveness of the pre-trial investigation and the protection of the constitutional rights of participants in criminal proceedings. Particular attention is paid to the role of the prosecutor, the head of the prosecutor’s office and the investigating judge as subjects authorized to make decisions on temporary access to information protected by law. The article substantiates that the relevant norms do not contradict each other, but have different conditions of application depending on the circumstances of a specific criminal proceeding. In particular, Article 20-7 of the Transitional Provisions of the Code of Criminal Procedure of Ukraine specifies the procedure in conditions of martial law or a state of emergency regarding a limited range of documents, while Article 615 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine covers a wider range of procedural actions in conditions of impossibility of administering justice by an investigating judge. The article proposes ways to overcome the identified conflicts, in particular through official interpretation or amendments to the current legislation, in order to ensure legal certainty, unity of judicial practice and observance of the principle of the rule of law even in conditions of an emergency. The results of the study can be used in normative activities, judicial practice, as well as in the law enforcement work of pre-trial investigation bodies and the prosecutor’s office.

2025-01-01T00:00:00Z Федченко, В. Fedchenko, V. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16830 2026-02-11T14:12:24Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Засада рівності перед законом і судом: окремі аспекти дотримання в кримінальному судочинстві України Авторы: Федченко, В.; Fedchenko, V. Краткий осмотр (реферат): Досліджуються окремі питання дотримання засади рівності перед законом і судом у кримінальному судочинстві України. Зазначається, що вказана засада не є абсолютною для певної категорії осіб, які залучаються до кримінального провадження, законодавством передбачено додаткові правові гарантії з дотримання їхніх прав і свобод. Наголошується, що положення про рівність всіх перед законом і судом базується на міжнародно-правових стандартах, однак реалізація засади рівності перед законом та судом на практиці не є бездоганною. Якість прийнятих законів і рівність усіх перед законом і судом не в останню чергу також залежать від дотримання законодавчих процедур, професійного рівня та сумлінності самого законодавця, як і стабільності суспільних відносин. Надаються пропозиції з покращення дотримання засади рівності перед законом і судом. The article examines certain issues of compliance with the principle of equality before the law and the court in the criminal justice system of Ukraine. It is noted that this principle is not absolute for a certain category of persons involved in criminal proceedings, and the legislation provides for additional legal guarantees for the observance of their rights and freedoms (minors, persons who were or are insane, foreigners, certain categories of officials, etc.). At the same time, the equality of subjects of criminal proceedings before the law and the court does not mean at all that they all have the same rights. This equality should be understood as the equality of rights of subjects with the same procedural status. Accordingly, the concepts of “equal rights, obligations” are not identical to the concept of “equal rights and equal obligations.” It is emphasized that the provision on the equality of all before the law and the court is based on international legal standards, but the implementation of the principle of equality before the law and the court in practice is not flawless. The quality of adopted laws and the equality of all before the law and the court also depend, not least, on compliance with legislative procedures, the professional level and integrity of the legislator himself, as well as on the stability of social relations. The principle of equality of all participants in the process before the law and the court should provide for a single legal regime for criminal proceedings, which ensures the implementation of their procedural rights, and imposes on the court the obligation not to grant any advantages not stipulated by law to any of the participants in the criminal proceedings. And the very quality of adopted laws and the equality of all before the law and the court depend, not least, on compliance with legislative procedures, the professional level of the legislator, as well as on the conscientiousness of the lawmakers themselves and the stability of social relations. Proposals are made to improve compliance with the principle of equality before the law and the court.

2025-01-01T00:00:00Z Обшалов, А. Obshalov, A. https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16827 2026-02-11T12:23:53Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Легалізація та використання оперативно-розшукових матеріалів у досудовому кримінальному провадженні Авторы: Обшалов, А.; Obshalov, A. Краткий осмотр (реферат): Розглянуто, як результати оперативно-розшукової діяльності можуть бути використані в досудовому розслідуванні. Зауважено, що самі собою ці матеріали не визнаються доказами, але після правильного оформлення вони здатні стати важливою частиною кримінального провадження. Продемонстровано на практичних прикладах, що оперативна інформація часто надає перший поштовх для відкриття справи, допомагає визначити напрям слідчих дій чи обґрунтувати проведення негласних слідчих (розшукових) заходів. Окремо акцентовано на труднощах, що виникають у реальній роботі: як відрізнити оперативні дії від процесуальних, як уникнути порушення прав людини та чому суди іноді по-різному оцінюють одні матеріали. Як висновок зазначено, що легалізація результатів оперативної роботи – це не формальність, а необхідний крок, щоб поєднати ефективне розслідування з використанням усіх оперативно-розшукових можливостей та дотриманням прав і свобод людини. The author has considered how the results of operational-search activities can be used in pre-trial investigation. It is noted that these materials are not recognized as evidence by themselves, but after proper registration they can become an important part of criminal proceedings. It is demonstrated by practical examples that operational information often provides the first impetus for opening a case, helps to determine the direction of investigative actions or justify the conduct of covert investigative (investigative) measures. Special emphasis is placed on the difficulties that arise in real work: how to distinguish operational actions from procedural ones, how to avoid violations of human rights and why courts sometimes evaluate the same materials differently. The author emphasizes that despite the fact that Ukraine already has laws regulating operational and investigative activities, practice shows that this is not enough. Very often, valuable materials of investigators do not reach the court as evidence only due to formal violations. This means that the system needs changes. As a conclusion, it is noted that the legalization of the results of operational work is not a formality, but a necessary step in order to combine effective investigation with the use of all operational and investigative capabilities and observance of human rights and freedoms. The prospects for development in this area lie in improving legislation, raising the level of documentation standards, strengthening judicial control, and harmonizing Ukrainian practice with European standards. Only under such conditions will operational information be not just an auxiliary element of the investigation, but a reliable and legitimate tool of evidence that ensures a balance between the interests of society and human rights.

2025-01-01T00:00:00Z