https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11412 Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2023. – № 1 (122). – 472 с. 2026-04-21T03:09:59Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11988 Название: НАУКОВИЙ ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ [ПОВНИЙ ТЕКСТ] № 1 (122) Авторы: ДДУВС Краткий осмотр (реферат): Містить наукові статті вчених, викладачів і здобувачів університету, навчальних закладів системи МВС та інших центральних органів виконавчої влади, працівників правоохоронних органів. Розглянуто питання держави та права, окремих галузей законодавства, проблеми правоохоронної діяльності та юридичної освіти, надано інформацію про визначні події і дати наукового життя в галузі права. Призначено для науковців, юристів-практиків, працівників правоохоронних органів та всіх, хто цікавиться питаннями науки і права. 2023-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11987 Название: Діяльність апарату суду як правоохоронного органу при здійсненні електронного правосуддя Авторы: Соболь, Євген; Sobol, Yevhen Краткий осмотр (реферат): У статті окреслено основні напрями, за якими здійснюється реалізація правоохоронної функції держави в межах судової системи. Сформульовано важливий напрям судово-правової реформи, що дозволить підвищити ефективність органів судової влади як одного із суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави. Наголошено, що система електронного судочинства є одним із елементів електронного урядування. Нині він розглядається як спосіб організації державної влади за допомогою інформаційних мереж, що забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними громадян, юридичних осіб, неурядових організацій, а тому і є перспективним напрямом існуючої судової системи. Зазначено, що з урахуванням карантину та воєнного стану в організації роботи судів основний акцент робиться на дотриманні балансу між забезпеченням права на доступ до правосуддя та убезпеченням учасників судового провадження. Проаналізовано проблемні питання правотворчої, правореалізаційної та виконавчорозпорядчої діяльності щодо впровадження електронного суду у вказаних умовах. Визначено блоки проблем ефективної імплементації дистанційного та електронного правосуддя в Україні. Зазначено, що належне електронне правосуддя вирішило б не лише нагальні проблеми українського судочинства, зокрема, гарантувало б безпеку всіх учасників судових засідань та забезпечило б своєчасний розгляд справ, але й сприяло б і змінам у форматі роботи апарату суду як правоохоронного органу, в тому числі намітило б шлях для подальшого впровадження загальновизнаних стандартів правосуддя в Україні. The article formulates the main directions in which the law enforcement function of the state is implemented within the framework of the judicial system. An important direction of judicial reform has been formulated, which will allow to increase the effectiveness of judicial authorities as one of the subjects of the implementation of the law enforcement function of the state. Attention is drawn to the fact that the e-judicial system is one of the elements of e-governance, which is currently considered as a way of organizing state power using information networks, which ensures the functioning of authorities in real time and makes daily communication with them as simple and accessible as possible for citizens and legal entities, non-governmental organizations, and therefore is a promising direction of the existing judicial system. It was emphasized that, taking into account the quarantine, and even now, during the period of martial law, in the organization of the work of the courts, the main emphasis is on maintaining a balance between ensuring the right to access to justice and ensuring the safety of participants in court proceedings. The problematic issues of law-making, law-implementation and executive-administrative activities regarding the implementation of the electronic court in the specified conditions are analyzed. Blocks of problems of effective implementation of remote and electronic justice in Ukraine are identified. It was noted that proper electronic justice would solve not only the urgent problems of the Ukrainian judiciary, in particular, it would guarantee the safety of all participants in court sessions and ensure timely consideration of cases, but there would also be changes in the format of the work of the court apparatus as a law enforcement body, including, it would outline the way for the further implementation of generally recognized standards of justice in Ukraine. 2023-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11986 Название: Проблеми кваліфікації окремих військових адміністративних правопорушень в умовах воєнного стану (на прикладі проступків, передбачених ст. 17210 КУпАП) Авторы: Веселов, Микола; Veselov, Mykola Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена визначенню проблем кваліфікації та обґрунтуванню правильної позиції щодо правової оцінки об’єктивної сторони такого виду військових адміністративних правопорушень, як відмова від виконання законних вимог командира (начальника). В основу дослідження покладено результати авторського аналізу судових рішень із розгляду та перегляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-10 КУпАП, а також кримінальних проваджень за ст. ст. 402 та 403 КК України. Звертається увага на схожість змісту об’єктивної сторони таких видів військових адміністративних та кримінальних правопорушень, що викликає певні проблеми у судовій практиці в умовах воєнного стану. За результатами дослідження сформульовані висновки: по-перше, при оформленні виявлених проступків фабула у протоколі про адміністративне правопорушення обов’язково повинна містити опис конкретної вимоги командира (начальника), котру військовослужбовець відмовився виконувати чи фактично не виконав; по-друге, матеріали у справі повинні місти докази тому, що така вимога була законною та доведена до військовослужбовця у зрозумілій формі та спосіб; по-третє, невиконання дій, які мали бути виконані згідно з вимогою командира (начальника), навіть за умови відсутності висловленого військовослужбовцем небажання їх виконувати, утворює склад фактичної відмови; по-четверте, у разі наявності достатніх доказів вважати, що своєю відмовою від виконання (фактичним невиконанням без поважних причин) законної вимоги командира (начальника) дії військовослужбовця призвели до тяжких наслідків чи створювали реальний ризик їх настання, такі дії слід кваліфікувати за відповідною нормою (ст. ст. 402, 403) КК України (слід наголосити, що в умовах воєнного стану будь-яка відмова від виконання бойового завдання викликає ризики настання тяжких наслідків); по-п’яте, у разі наявності ознак відкритої відмови військовослужбовця виконати законні вимоги (наказ) командира (начальника) такі дії мають бути кваліфіковані за ст. 402 КК України. Крім того, пропонується внести зміни до редакції ст. 172-10 КУпАП. This article is devoted to the definition of qualification problems and the justification of the correct position regarding the legal assessment of the objective side of such a type of military administrative offense as refusal to comply with the lawful requirements of the commander (chief). The research is based on the results of the author’s analysis of court decisions on consideration and revision of cases on administrative offenses, provided for in Art.172- 10 of the Code of Ukraine on administrative offenses, as well as criminal proceedings under articles 402 and 403 of the Criminal Code of Ukraine. Attention is drawn to the similarity of the content of the objective side of this type of military administrative and criminal offenses, which causes certain problems in judicial practice in the conditions of martial law. Based on the results of the study, the following conclusions were formulated: firstly, when registering the detected misdemeanors, the plot in the administrative offense protocol must necessarily contain a description of the specific requirement of the commander (chief), which the serviceman refused to fulfill or did not actually fulfill; secondly, the materials in the case must contain evidence that such a demand was legal and was presented to the serviceman in an understandable form and manner; thirdly, failure to perform actions that should have been performed in accordance with the commander’s (chief’s) requirement, even in the absence of the military serviceman’s expressed reluctance to perform them, constitutes actual refusal; fourthly, if there is sufficient evidence to believe that the military serviceman’s actions led to or created a real risk of serious consequences due to his refusal to comply (actual failure without valid reasons) to comply with the lawful requirement of the commander (chief) – such actions should be qualified according to the relevant norm (Articles 402, 403) of the Criminal Code of Ukraine (it should be emphasized that in the conditions of martial law, any refusal to perform a combat mission causes risks of serious consequences); fifth, if there are signs of open refusal of a serviceman to comply with the legal requirements (orders) of the commander (chief), such actions should be qualified under Art. 402 of the Criminal Code of Ukraine. In addition, it is proposed to amend the wording of Article 172-10 of the Code of Administrative Offenses. 2023-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/11985 Название: Кримінальна відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства Авторы: Дудоров, Олександр; Мовчан, Роман; Каменський, Дмитро; Dudorov, Oleksandr; Movchan, Roman; Kamenskyi, Dmytro Краткий осмотр (реферат): У статті розглядаються проблемні питання, пов’язані з тлумаченням, застосуванням і вдосконаленням ст. 201-2 Кримінального кодексу України (КК) «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги». При висвітленні питання про предмет цього кримінального правопорушення критично оцінюється поширений на практиці підхід, згідно з яким самодостатнього (вирішального) значення при інкримінуванні ст. 201-2 КК набуває задокументований факт митного оформлення вантажу як гуманітарної допомоги. Аргументовано, що для кримінально-правової оцінки зловживань із предметами, які ввозяться в Україну під виглядом гуманітарної допомоги, однак не є такою з огляду на Закон України «Про гуманітарну допомогу», можуть застосовуватися ст. 222 КК «Шахрайство з фінансовими ресурсами» і 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)». З’ясовано неузгодженості понятійного апарату кримінального і регулятивного законодавства й запропоновано шляхи їх усунення. Відображено контраверсійність закріплення у ст. 201-2 КК як криміноутворювальної такої ознаки, як вчинення відповідних дій з метою отримання прибутку. З урахуванням положень регулятивного законодавства, здобутків кримінально-правової науки і напрацювань правозастосовної практики піддається критичному аналізу ст. 6.1.7 проєкту нового КК «Правочини щодо розпорядження гуманітарною допомогою чи благодійними пожертвами». Наведено недоліки цієї потенційної заборони та аргументи на користь її виключення з проєкту КК. У постановочному плані розглянуто питання про виокремлення заборони, присвяченої відмінному від кримінальних правопорушень проти власності використанню не за цільовим призначенням гуманітарної допомогу у вигляді товару, роботи чи послуги або предмета благодійної пожертви чи благодійного гранту. The article deals with problematic issues related to the interpretation, application and improvement of Art. 201-2 of the Criminal Code of Ukraine (CC) «Illegal use for profit of humanitarian aid, charitable donations or free aid». When elucidating the issue of the subject of the analyzed criminal offense, the approach common in practice is critically evaluated, according to which the self-sufficient (decisive) value in the incrimination of Art. 201-2 of the Criminal Code acquires a documented fact of customs clearance of cargo as humanitarian aid. It is argued that for the criminal-legal assessment of abuse of objects that are imported into Ukraine under the guise of humanitarian aid, but are not such in the sense of the Law of Ukraine «On Humanitarian Aid», Art. 222 of the Criminal Code «Fraud with financial resources» and 212 of the Criminal Code «Evasion of payment of taxes, fees (mandatory payments)». Inconsistencies in the conceptual apparatus of criminal and regulatory legislation are clarified and ways to eliminate them are proposed. The controversial nature of the fixation in Art. 201-2 of the Criminal Code as a crime-forming feature such as the commission of relevant actions for the purpose of obtaining profit. Taking into account the provisions of regulatory legislation, the achievements of criminal law science and the development of law enforcement practice, it is subject to a critical analysis of Art. 6.1.7 of the draft of the new Code of Criminal Procedure «Legal acts regarding the disposition of humanitarian aid or charitable donations.» The disadvantages of this potential ban are shown. Arguments are presented in favor of its exclusion from the CC project. In the legislative plan, the issue of distinguishing the prohibition dedicated to the use of humanitarian aid in the form of goods, work or services, or the subject of a charitable donation or a charitable grant, other than criminal offenses against property, is not intended for its intended purpose. 2023-01-01T00:00:00Z