https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/19 2026-04-23T05:26:19Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16838 Название: Викриття ухилень від призову на строкову військову службу та хабарництва у військкоматах у першій половині 1960-х років (на матеріалах м. Одеси та Одеської області) Авторы: Ярмиш, О.; Греченко, В.; Yarmysh, O.; Grechenko, V. Краткий осмотр (реферат): У статті показано, що в першій половині 1960-х років в Одесі поширилося ухиляння від військової служби за хабарі, що кваліфікувалося як злочин. Кількість таких ухилянтів та хабарників у військкоматах і лікарських установах Одещини в цей час були значними, порушення мали системний характер. Для свого незаконного збагачення та сприяння ухиленню від призову на військову службу злочинці користувалися різними методами. Перший варіант – це звільнення за хабарі від призову під виглядом хвороби. Для цього фальсифікувалися й купувалися в лікувальних закладах медичні документи про нібито наявність хвороби. Другий варіант – звільнення від призову за фіктивними документами про нібито тяжке сімейно-майнове становище. Третій – під виглядом другої вагітності дружин. Четвертий варіант – громадяни незаконно звільнялися від призову на військову службу на підставі фіктивних документів про те, що вони були студентами вищих навчальних закладів. П’ятий спосіб – деяких громадян за хабарі не ставили на військовий облік, іншим під час призову дозволялося відбувати у тривалі відрядження або в далеке плавання, що давало їм можливість звільнятися від призову на військову службу. Скоєння таких злочинів було результатом безконтрольності з боку очільників райвійськкоматів, прагнення його працівників до незаконного збагачення. The article shows that the number of draft evaders and bribes for this in the military registration and enlistment offices of the Odesa region in the first half of the 1960s was significant, had a systematic, wellorganized nature, included a whole group of bribe takers in the military registration and enlistment offices and among doctors. There was also a group of intermediaries, including from among various businessmen from Odesa. More than 150 people were involved in the receipt and transfer of bribes to varying degrees. For their illegal enrichment and assistance in evading military service, criminals used various methods. The first option is exemption from conscription for bribes under the guise of illness. For this, medical documents about the alleged presence of an illness were falsified and purchased in medical institutions. The second option is exemption from conscription based on fictitious documents about the alleged difficult family and property situation. The third is under the guise of a second pregnancy of the wife.The fourth option – citizens were illegally exempted from military service on the basis of fictitious documents stating that they were students of higher educational institutions. The fifth option – some citizens were not registered for military service for bribes, while others were allowed to serve long business trips or long voyages during the draft, which gave them the opportunity to be exempted from military service. The commission of these crimes became possible as a result of lack of control on the part of district and regional military commissariats, negligence, and serious shortcomings in the official activities of military commissariats. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16835 Название: Особливості укладення, зміни та припинення шлюбного договору за законодавством України Авторы: Нестерцова-Собакарь, О.; Nestertsova-Sobakar, O. Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей укладення, зміни та припинення шлюбного договору за законодавством України. У роботі розглянуто правову природу шлюбного договору як інституту сімейного права, визначено його місце серед інших цивільно-правових договорів, а також окреслено основні проблеми, пов’язані з його практичним застосуванням. Автор акцентує на значенні шлюбного договору як ефективного інструмента договірного регулювання майнових відносин між подружжям, який дає змогу впорядковувати правові зв’язки, запобігати конфліктам і забезпечувати баланс інтересів сторін. Особливу увагу приділено аналізу положень Сімейного кодексу України, які регламентують умови укладення договору, порядок його нотаріального посвідчення, можливість унесення змін і підстави для припинення. У статті розглянуто доктринальні підходи й наукові позиції вчених, які досліджували проблематику правової природи шлюбного договору, його змісту й меж свободи подружжя у визначенні майнових правовідносин. Зроблено висновок, що, незважаючи на певний рівень наукової розробленості теми, інститут шлюбного договору в Україні залишається малопоширеним і стикається з низкою проблем: недостатністю правових знань серед громадян, негативними соціальними стереотипами, суперечностями в законодавстві та неоднаковою судовою практикою. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання шлюбного договору в умовах інтеграції України до європейського правового простору й зростання ролі договірних засобів урегулювання майнових відносин. Зокрема, актуальним є питання законодавчого визначення підстав припинення шлюбного договору, деталізації порядку його зміни, а також вироблення єдиних підходів у правозастосовній практиці. Отримані результати мають важливе теоретичне та практичне значення, оскільки сприяють удосконаленню сімейного законодавства України й формуванню правової культури населення. The article is devoted to a comprehensive analysis of the features of concluding, amending and terminating a marriage contract under the legislation of Ukraine. The work examines the legal nature of the marriage contract as an institution of family law, determines its place among other civil law contracts, and also outlines the main problems associated with its practical application. The author emphasizes the importance of the marriage contract as an effective instrument of contractual regulation of property relations between spouses, which allows to streamline legal relations, prevent conflicts and ensure a balance of interests of the parties. Particular attention is paid to the analysis of the provisions of the Family Code of Ukraine, which regulate the conditions for concluding a contract, the procedure for its notarial certification, the possibility of making amendments and grounds for termination. The article examines the doctrinal approaches and scientific positions of scientists who studied the issues of the legal nature of the marriage contract, its content and the limits of the spouses’ freedom in determining property relations. It is concluded that despite a certain level of scientific development of the topic, the institution of a marriage contract in Ukraine remains underdeveloped and faces a number of problems: lack of legal knowledge among citizens, negative social stereotypes, contradictions in legislation and uneven judicial practice. The need for further improvement of the legal regulation of a marriage contract in the context of Ukraine’s integration into the European legal space and the growth of the role of contractual means of regulating property relations is substantiated. In particular, the issue of legislative definition of the grounds for termination of a marriage contract, detailing the procedure for its amendment, as well as developing unified approaches in law enforcement practice is relevant. The results obtained have important theoretical and practical significance, as they contribute to the improvement of family legislation of Ukraine and the formation of the legal culture of the population. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16833 Название: Підприємство як організаційна форма господарювання та єдиний майновий комплекс: проблеми вітчизняного законодавства й перспективи їх вирішення Авторы: Саксонов, В.; Saksonov, V. Краткий осмотр (реферат): У статті доводиться, що поняття «підприємство» у вітчизняному законодавстві використовується в різних значеннях. Зокрема, зазначається, що з 1 січня 2004 року одночасно набули чинності новий Цивільний, Господарський і Митний кодекси України (останній діє в новій редакції), у положеннях яких на рівні спеціалізованих норм-дефініцій закріплено визначення поняття «підприємство». Проте в усіх указаних трьох кодексах значення, зміст і сутність поняття «підприємство» суттєво відрізняються. Так, між визначеннями, закріпленими в Господарському та Митному кодексах України, різниця вбачається принциповою. Водночас між визначеннями, що містяться в Цивільному кодексі України, і відповідними визначеннями, які закріплені в Господарському та Митному кодексах України, різниця видається концептуальною. При цьому останні зміни в національному законодавстві, зумовлені прийняттям Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 р., суперечать загальній тенденції, сформованій протягом десятиліть, що відтворилася в Конституції України, численних кодексах, інших законах і підзаконних нормативно-правових актах, полягає у визнанні статусу підприємства як особи, учасника правовідносин, суб’єкта господарювання. The article argues that the concept of ‘enterprise’ is used in various meanings in domestic legislation. On 1 January 2004, the new Civil, Commercial and Customs Codes of Ukraine (the latter in its new edition) simultaneously came into force, with provisions establishing the definition of the term ‘enterprise’ at the level of specialised norms and definitions. However, in all three codes, the meaning, content and essence of the concept of ‘enterprise’ differ significantly. Thus, the difference between the definitions enshrined in the Commercial and Customs Codes of Ukraine appears to be fundamental. At the same time, the difference between the definitions contained in the Civil Code of Ukraine and the corresponding definitions enshrined in the Commercial and Customs Codes of Ukraine appears to be conceptual. While Article 191 of the Civil Code of Ukraine defines an enterprise as property, a single property complex and an object of legal relations, the Commercial and Customs Codes of Ukraine position an enterprise as a person, participant or subject of legal relations. This is specified in the content of the relevant norms and definitions. However, even in the Civil Code of Ukraine, the term ‘enterprise’ is used in different meanings. Thus, in Article 191, an enterprise is defined as a ‘single property complex’ (part 1), “property” (part 2), ‘an object of purchase and sale, pledge, lease and other legal transactions’ (part 4). At the same time, in Articles 167 and 169 of the Civil Code of Ukraine, the concept of ‘enterprise’, as in the vast majority of legal norms, primarily the Constitution of Ukraine and codes, as well as subordinate regulatory legal acts, is used to designate participants in legal relations, legal entities, and business entities. At the same time, recent changes in national legislation, caused by the adoption of the Law of Ukraine ‘On the Specifics of Regulating the Activities of Legal Entities of Certain Organisational and Legal Forms during the Transition Period and Associations of Legal Entities’ dated 09.01.2025, contradict the general trend that has developed over decades. This trend is reflected in the Constitution of Ukraine, numerous codes, other laws and subordinate regulatory acts, and consists in recognising the status of an enterprise as a person, a participant in legal relations and a business entity. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16832 Название: Проведення обшуку у світлі європейських правових стандартів Авторы: Волобуєв, А.; Volobuyev, A. Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено аналіз норм кримінального процесуального законодавства, які визначають порядок проведення обшуку. У результаті визначено процесуальні правила, у яких утілено європейські правові стандарти проведення вказаної слідчої дії. Водночас на основі аналізу слідчої практики й клопотань адвокатської спільноти виділено найбільш поширені з боку сторони обвинувачення порушення процесуальних приписів щодо порядку проведення обшуку, а саме: недопущення адвоката до проведення обшуку; проведення обшуку без ухвали слідчого судді; непред’явлення ухвали слідчого судді щодо дозволу на проведення обшуку; ненадання копії ухвали про дозвіл на проведення обшуку; проведення обшуку неуповноваженою особою (не вказана в ухвалі слідчого судді) тощо. Звернено увагу, що порушення процесуального порядку проведення обшуку, приписів і прав окремих учасників створюють підстави для подання адвокатами в суді скарг щодо визнання результатів обшуку неналежними й недопустимими доказами. Для оцінювання вказаних порушень процесуальних норм, що заявляються в адвокатських клопотаннях, наведено рішення судів. Зокрема, це стосується узагальненої практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Робиться висновок, що далеко не всі клопотання адвокатів щодо порушень процесуальних вимог під час проведення обшуків визнаються судами суттєвими. Водночас є підстави вважати, що значна частина суттєвих порушень має місце з боку працівників оперативних підрозділів поліції, слідчих і прокурорів через неусвідомлення сутності змін у кримінальному процесуальному законодавстві, унесених під впливом положень ратифікованої Україною Конвенції. Очевидно, що не останню роль у цьому відіграють застарілі уявлення, що склалися під впливом практики минулих років до оновлення кримінального процесуального законодавства, яким була суттєво змінена парадигма кримінального процесу. Шляхи усунення зазначених недоліків бачаться в проведенні глибоких наукових досліджень причин процесуальних порушень; систематичному проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів і судів; безумовному притягненні до відповідальності за систематичні брутальні порушення законодавства. The article analyzes the norms of criminal procedural legislation that determine the procedure for conducting a search. As a result, procedural rules were identified that embody European legal standards for conducting the specified investigative action. At the same time, based on the analysis of investigative practice and petitions of the legal community, the most common violations of procedural regulations by the prosecution regarding the procedure for conducting a search were identified. These include, in particular: not allowing a lawyer to conduct a search; conducting a search without the decision of the investigating judge; not presenting a decision on permission to conduct a search; not providing a copy of the decision on permission to conduct a search; conducting a search by a person who is not specified in the decision on permission to conduct a search, and others. It is noted that violations of procedural regulations and the rights of participants in criminal proceedings during a search result in the defense submitting motions and complaints in court to recognize the evidence obtained as inappropriate and inadmissible. To assess the specified violations of procedural norms, which are stated in the lawyers’ petitions, the court decisions are given. In particular, this concerns the generalized practice of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court. It is concluded that not all petitions of lawyers regarding violations of procedural requirements during searches are recognized by the courts as significant. At the same time, there are reasons to believe that a significant part of significant violations occur on the part of employees of operational police units, investigators and prosecutors due to a lack of awareness of the essence of changes in criminal procedural legislation, introduced under the influence of the provisions of the Convention ratified by Ukraine. It is obvious that not the least role in this is played by outdated ideas that have developed under the influence of the practice of past years before the renewal of criminal procedural legislation, which significantly changed the paradigm of criminal proceedings. Ways to eliminate the specified shortcomings are seen in: conducting in-depth scientific research into the causes of procedural violations; systematic training courses for law enforcement officers and courts; unconditional prosecution for systematic, brutal violations of the law. 2025-01-01T00:00:00Z