https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/861 2026-05-12T20:22:22Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16884 Название: Особливості представництва прокурором інтересів громадян і держави в цивільному судочинстві Авторы: Нестерцова-Собакарь, Олександра; Nestertsova-Sobakar´, Oleksandra Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена комплексному аналізу участі прокурора в цивільному судочинстві України, що є важливим аспектом забезпечення законності й правопорядку в умовах демократичного розвитку держави. Роль прокуратури в цивільних справах постає як одна з форм державного впливу на процес захисту прав, свобод та інтересів громадян і суспільства. Авторка досліджує теоретичні засади участі прокурора в цивільному судочинстві, особливості його діяльності в контексті чинного законодавства та міжнародних стандартів. Основна увага приділяється аналізу законодавчої бази, що регулює участь прокурора в цивільному судочинстві, зокрема нормам Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» й інших нормативних актів. У статті визначено основні форми діяльності прокурора в цивільному процесі, серед яких – ініціювання справ у суді, участь у розгляді справ для забезпечення публічного інтересу, а також захист прав осіб, які самостійно не можуть представляти свої інтереси в суді. Розглянуто проблеми, що виникають у практичній діяльності прокурорів у цивільному судочинстві, зокрема недоліки законодавчого регулювання, складність доказування публічного інтересу, а також потенційні конфлікти з принципом рівності сторін у процесі. Значну увагу приділено аналізу судової практики, яка демонструє специфіку застосування прокурором своїх повноважень у цивільних справах. Підкреслено, що в умовах євроінтеграційних процесів в Україні зростає необхідність адаптації діяльності прокурора до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини. Прокурор повинен діяти в межах принципу верховенства права, дотримуючись балансу між публічними інтересами та правами інших учасників процесу. The article deals with a comprehensive analysis of the prosecutor’s participation in civil proceedings in Ukraine, which is an important aspect of ensuring legality and law and order in the conditions of democratic development of the state. The role of the prosecutor’s office in civil cases appears as one of the forms of state influence on the process of protecting the rights, freedoms and interests of citizens and society. The author examines the theoretical principles of the prosecutor’s participation in civil proceedings, the features of his activities in the context of current legislation and international standards. The main attention is paid to the analysis of the legislative framework regulating the participation of the prosecutor in civil proceedings, in particular the norms of the Civil Procedure Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office” and other regulatory acts. The article identifies the main forms of the prosecutor’s activity in civil proceedings, including the initiation of cases in court, participation in the consideration of cases to ensure the public interest, as well as the protection of the rights of persons who cannot independently represent their interests in court. The article examines the problems that arise in the practical activities of prosecutors in civil proceedings, in particular, the shortcomings of legislative regulation, the complexity of proving public interest, as well as potential conflicts with the principle of equality of parties in the process. Considerable attention is paid to the analysis of judicial practice, which demonstrates the specifics of the prosecutor’s application of his powers in civil cases. The article emphasizes that in the conditions of European integration processes in Ukraine, there is a growing need to adapt the prosecutor’s activities to international standards, in particular the practice of the European Court of Human Rights. The prosecutor must act within the framework of the principle of the rule of law, observing the balance between public interests and the rights of other participants in the process. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16835 Название: Особливості укладення, зміни та припинення шлюбного договору за законодавством України Авторы: Нестерцова-Собакарь, О.; Nestertsova-Sobakar, O. Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей укладення, зміни та припинення шлюбного договору за законодавством України. У роботі розглянуто правову природу шлюбного договору як інституту сімейного права, визначено його місце серед інших цивільно-правових договорів, а також окреслено основні проблеми, пов’язані з його практичним застосуванням. Автор акцентує на значенні шлюбного договору як ефективного інструмента договірного регулювання майнових відносин між подружжям, який дає змогу впорядковувати правові зв’язки, запобігати конфліктам і забезпечувати баланс інтересів сторін. Особливу увагу приділено аналізу положень Сімейного кодексу України, які регламентують умови укладення договору, порядок його нотаріального посвідчення, можливість унесення змін і підстави для припинення. У статті розглянуто доктринальні підходи й наукові позиції вчених, які досліджували проблематику правової природи шлюбного договору, його змісту й меж свободи подружжя у визначенні майнових правовідносин. Зроблено висновок, що, незважаючи на певний рівень наукової розробленості теми, інститут шлюбного договору в Україні залишається малопоширеним і стикається з низкою проблем: недостатністю правових знань серед громадян, негативними соціальними стереотипами, суперечностями в законодавстві та неоднаковою судовою практикою. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання шлюбного договору в умовах інтеграції України до європейського правового простору й зростання ролі договірних засобів урегулювання майнових відносин. Зокрема, актуальним є питання законодавчого визначення підстав припинення шлюбного договору, деталізації порядку його зміни, а також вироблення єдиних підходів у правозастосовній практиці. Отримані результати мають важливе теоретичне та практичне значення, оскільки сприяють удосконаленню сімейного законодавства України й формуванню правової культури населення. The article is devoted to a comprehensive analysis of the features of concluding, amending and terminating a marriage contract under the legislation of Ukraine. The work examines the legal nature of the marriage contract as an institution of family law, determines its place among other civil law contracts, and also outlines the main problems associated with its practical application. The author emphasizes the importance of the marriage contract as an effective instrument of contractual regulation of property relations between spouses, which allows to streamline legal relations, prevent conflicts and ensure a balance of interests of the parties. Particular attention is paid to the analysis of the provisions of the Family Code of Ukraine, which regulate the conditions for concluding a contract, the procedure for its notarial certification, the possibility of making amendments and grounds for termination. The article examines the doctrinal approaches and scientific positions of scientists who studied the issues of the legal nature of the marriage contract, its content and the limits of the spouses’ freedom in determining property relations. It is concluded that despite a certain level of scientific development of the topic, the institution of a marriage contract in Ukraine remains underdeveloped and faces a number of problems: lack of legal knowledge among citizens, negative social stereotypes, contradictions in legislation and uneven judicial practice. The need for further improvement of the legal regulation of a marriage contract in the context of Ukraine’s integration into the European legal space and the growth of the role of contractual means of regulating property relations is substantiated. In particular, the issue of legislative definition of the grounds for termination of a marriage contract, detailing the procedure for its amendment, as well as developing unified approaches in law enforcement practice is relevant. The results obtained have important theoretical and practical significance, as they contribute to the improvement of family legislation of Ukraine and the formation of the legal culture of the population. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16833 Название: Підприємство як організаційна форма господарювання та єдиний майновий комплекс: проблеми вітчизняного законодавства й перспективи їх вирішення Авторы: Саксонов, В.; Saksonov, V. Краткий осмотр (реферат): У статті доводиться, що поняття «підприємство» у вітчизняному законодавстві використовується в різних значеннях. Зокрема, зазначається, що з 1 січня 2004 року одночасно набули чинності новий Цивільний, Господарський і Митний кодекси України (останній діє в новій редакції), у положеннях яких на рівні спеціалізованих норм-дефініцій закріплено визначення поняття «підприємство». Проте в усіх указаних трьох кодексах значення, зміст і сутність поняття «підприємство» суттєво відрізняються. Так, між визначеннями, закріпленими в Господарському та Митному кодексах України, різниця вбачається принциповою. Водночас між визначеннями, що містяться в Цивільному кодексі України, і відповідними визначеннями, які закріплені в Господарському та Митному кодексах України, різниця видається концептуальною. При цьому останні зміни в національному законодавстві, зумовлені прийняттям Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 р., суперечать загальній тенденції, сформованій протягом десятиліть, що відтворилася в Конституції України, численних кодексах, інших законах і підзаконних нормативно-правових актах, полягає у визнанні статусу підприємства як особи, учасника правовідносин, суб’єкта господарювання. The article argues that the concept of ‘enterprise’ is used in various meanings in domestic legislation. On 1 January 2004, the new Civil, Commercial and Customs Codes of Ukraine (the latter in its new edition) simultaneously came into force, with provisions establishing the definition of the term ‘enterprise’ at the level of specialised norms and definitions. However, in all three codes, the meaning, content and essence of the concept of ‘enterprise’ differ significantly. Thus, the difference between the definitions enshrined in the Commercial and Customs Codes of Ukraine appears to be fundamental. At the same time, the difference between the definitions contained in the Civil Code of Ukraine and the corresponding definitions enshrined in the Commercial and Customs Codes of Ukraine appears to be conceptual. While Article 191 of the Civil Code of Ukraine defines an enterprise as property, a single property complex and an object of legal relations, the Commercial and Customs Codes of Ukraine position an enterprise as a person, participant or subject of legal relations. This is specified in the content of the relevant norms and definitions. However, even in the Civil Code of Ukraine, the term ‘enterprise’ is used in different meanings. Thus, in Article 191, an enterprise is defined as a ‘single property complex’ (part 1), “property” (part 2), ‘an object of purchase and sale, pledge, lease and other legal transactions’ (part 4). At the same time, in Articles 167 and 169 of the Civil Code of Ukraine, the concept of ‘enterprise’, as in the vast majority of legal norms, primarily the Constitution of Ukraine and codes, as well as subordinate regulatory legal acts, is used to designate participants in legal relations, legal entities, and business entities. At the same time, recent changes in national legislation, caused by the adoption of the Law of Ukraine ‘On the Specifics of Regulating the Activities of Legal Entities of Certain Organisational and Legal Forms during the Transition Period and Associations of Legal Entities’ dated 09.01.2025, contradict the general trend that has developed over decades. This trend is reflected in the Constitution of Ukraine, numerous codes, other laws and subordinate regulatory acts, and consists in recognising the status of an enterprise as a person, a participant in legal relations and a business entity. 2025-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/16791 Название: Artificial Intel Ligence As An Element of the Public Administration System: Problems and Prospects Авторы: Karpenko, Roman; Карпенко, Роман 2025-01-01T00:00:00Z