https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/9139 Scientific Bulletin of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs : Scientific Journal. - 2021. - Special Issue № 1 (113). - 356 р. 2026-04-04T22:41:17Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15728 Название: SCIENTIFIC BULLETIN OF DNIPROPETROVSK STATE UNIVERSITY OF INTERNAL AFFAIRS. - 2021. - SPECIAL ISSUE № 1 (113) [ПОВНИЙ ТЕКСТ] Авторы: ДДУВС Краткий осмотр (реферат): The Journal is a collection of scientific articles, published in English, dealing with current problems of law and law-enforcement. There are also publications covering issues of legal education. The journal contains reviews on scientific editions. It may be used by scholars, legal and law-enforcement practitioners and postgraduates. Це видання є збірником наукових статей англійською мовою вчених, викладачів і здобувачів університету, навчальних закладів системи МВС та інших центральних органів виконавчої влади, працівників правоохоронних органів. Розглянуто питання держави та права, окремих галузей законодавства, проблеми правоохоронної діяльності та юридичної освіти. Призначено для науковців, юристів-практиків, працівників правоохоронних органів та всіх, хто цікавиться питаннями науки і права. 2021-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15726 Название: European social policy: from origins to the present Авторы: Syroid, Tetiana; Fomina, Lina; Сироїд, Тетяна; Фоміна, Ліна Краткий осмотр (реферат): The article analyzes the formation and development of the legal basis for regulating EU social policy, the contribution of the founding treaties of the integration association in this area. The attention is focused on European specialized acts in this field. The importance of social dialogue is emphasized. The role of Sectoral Dialogue Committees is noted. The significance of social summits are revealed; the emphasis is placed on the activities of states and their partners in the development of social standards. The role of the EU institutions, in particular the European Commission, which complements the policies of Member States in the field of social integration and social protection by developing strategic acts aimed at improving the social status of individuals; provides recommendations to Member States on modernizing their social security systems. У статті проаналізовано становлення та розвиток правової основи регулювання питань соціальної політики ЄС, зазначено внесок установчих договорів інтеграційного об’єднання у цій царині, зокрема: Договору про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі 1951 р., Договору про заснування Європейського економічного Співтовариства 1957 р. і Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом) 1957 г., Римського 1992 р. ,Амстердамського 1999 р., Ніццького 2000 р. договорів, Договору про ЄС і Договору про функціонування ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р. у сфері соціальної політики Союзу. Зосереджено увагу на європейських спеціалізованих актах у цій царині, зокрема означено вплив Європейської соціальної хартії 1961 р., прийнятої в межах Ради Європи, на розвиток всеосяжної правової основи в соціальній сфері Європейських співтовариств; розкрито сутність і значення Хартії основних соціальних прав трудящих Співтовариства 1989 р. Підкреслено значення соціального діалогу, як невід’ємної складової Європейської соціальної моделі. Зазначено роль Комітетів галузевого діалогу, що сприяють діалогу між соціальними партнерами на європейському рівні. Розкрито значення соціальних самітів та ролі прийнятих ними рішень у сфері соціальної політики; акцентовано увагу на діяльності держав та їхніх партнерів у розробці соціальних стандартів. Означено роль інституцій ЄС, зокрема Європейської Комісії, яка доповнює політику держав-членів в галузі соціальної інтеграції та соціального захисту шляхом розробки стратегічних актів (напр., Стратегія «Європа-2020»), спрямованих на покращення соціального статусу осіб; надає рекомендації державам-членам щодо модернізації їхніх систем соціального забезпечення з метою соціальних інвестицій тощо. Зроблено відповідні висновки. 2021-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15725 Название: Constitutional and legal regulation of the right to professional legal aid in Ukraine and the countries of Continental Europe: comparative analysis Авторы: Kyrychenko, Yuriy; Davletova, Hanna; Кириченко, Юрій; Давлєтова, Ганна Краткий осмотр (реферат): The article examines the constitutional practice of normative regulation of the right to professional legal assistance, enshrined in Art. 59 of the Constitution of Ukraine and in similar norms of the constitutions of the states of continental Europe. The necessity of presenting the mentioned article in the new edition is substantiated. It is determined that the right to professional legal assistance, which is enshrined in Art. 59 of the Constitution of Ukraine, is one of the inalienable human rights, which provides a state-guaranteed opportunity for any person to receive assistance in legal matters in the amount and forms which is needed. It is noted that the right to professional legal assistance in various formulations and volumes is reflected in the constitutions of Andorra, Azerbaijan, Belarus, Belgium, Armenia, the Netherlands, Serbia, Slovakia, the Czech Republic, Montenegro and Switzerland. In other European countries such right is regulated at the level of sectoral legislation. The expediency of separating the provisions on the free choice of each defender of their rights and freedoms in an independent part of Art. 59 of the Constitution of Ukraine and supplement it with provisions on the prohibition to influence a person in any way when choosing a lawyer, as well as the prohibition to interfere with the lawyer in his / her activities to provide the legal assistance, is substantiated. У статті досліджена конституційна практика нормативного регулювання права на професійну правничу допомогу, закріпленого у ст. 59 Конституції України та в аналогічних нормах конституцій держав континентальної Європи. Обґрунтована необхідність викладення зазначеної статті у новій редакції. Визначено, що право на професійну правничу допомогу, яке закріплене в ст. 59 Конституції України, є одним із невід’ємних прав людини, що передбачає гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень, отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. Запропоновано перше речення ст. 59 Конституції України посилити словом «гарантується», що, на нашу думку, підкреслить не тільки конституційно-правовий обов’язок держави, а й буде сприяти дотриманню взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань відповідно до положень норм Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права тощо. Наголошено, що право на професійну правничу допомогу є єдиним правом людини в розділі II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України, в якому в ст. 59 здійснена заміна слова «правова» на словосполучення «професійна правнича», що не можна визнати вдалим порівняно з попереднім визначенням цього слова. Зазначено, що право на професійну правничу допомогу в різних формулюваннях та обсягах знайшло своє відображення в конституціях Андорри, Азербайджану, Білорусі, Бельгії, Вірменії, Нідерландів, Сербії, Словаччини, Чехії, Чорногорії і Швейцарії. В інших європейських державах досліджуване право врегульоване на рівні галузевого законодавства. Звернуто увагу на те, що крім права на професійну правничу допомогу в ст. 59 Конституції України закріплено положення, що передбачає надання професійної правничої допомоги у випадках, передбачених законом, на безоплатній основі. Такий підхід застосовано і в законодавстві Азербайджану, Албанії, Андорри, Вірменії, Нідерландів, Сербії, Чорногорії і Швейцарії. Обґрунтовано доцільність виокремити положення про вільний вибір кожним захисника своїх прав і свобод в самостійну частину ст. 59 Конституції України та доповнити її положенням про заборону будь-яким чином впливати на особу при виборі нею захисника, а також про заборону перешкоджати захиснику в його діяльності з надання юридичної допомоги. Запропоновано, враховуючи європейський досвід конституційно-правового регулювання права на професійну правничу допомогу, положення ст. 59 Конституції України викласти в такій редакції: "Кожному гарантується право на отримання юридичної допомоги. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав і свобод. Забороняється будь-яким чином впливати на особу при виборі нею захисника та перешкоджати захиснику в його діяльності з надання юридичної допомоги". 2021-01-01T00:00:00Z https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15718 Название: Administrative and legal status of general practice – family medicine Авторы: Opatskyi, Roman; Опацький, Роман Краткий осмотр (реферат): . The article is devoted to the disclosure of the problem of administrative and legal status of a general practitioner - a family doctor. Emphasis is placed on the importance of clearly defining the legal personality of the family doctor in view of reforming the health care system and overcoming the negative consequences of counteracting the COVID-19 pandemic. Disclosure of administrative and legal status was carried out through the generally accepted categories of "legal status" enshrined in legal science. It is stated that there is no codification of legal norms in this area. This problem is emphasized against the background of the rapid response of the primary level to the threats of outbreaks of epidemics and pandemics. Стаття присвячена розкриттю проблеми адміністративно-правового статусу лікаря загальної практики – сімейного лікаря. Акцентовано увагу на важливості чіткого визначення правосуб’єктності сімейного лікаря з огляду на реформування системи охорони здоров’я та подолання негативних наслідків у протидії пандемії COVID-19. Розкриття адміністративно-правового статусу здійснювалося через загальноприйняті категорії «правовий статус» закріплені в юридичній науці. Під правовим статусом медичного працівника запропоновано розуміти сукупність суб’єктивних юридичних прав та обов’язків, гарантій здійснення прав і обов’язків. Водночас правовий статус конкретної фізичної особи можна розглядати як суму загального, спеціального, індивідуального статусів, співвідношення яких варіює залежно від конкретних ситуацій. Адміністративно-правовий статус лікаря загальної практики – сімейного лікаря, як різновид правового статусу, доречно розглядати як комплекс суб’єктивних прав і обов’язків, які закріплено у відповідних адміністративно-правових нормах. Виділено такі структурні елементи адміністративно-правового статусу, зокрема, сімейного лікаря: публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки, обсяг і характер правосуб’єктності (дієздатності та правоздатності), адміністративна, у деяких випадках – дисциплінарна, відповідальність. Автор підтримує позицію про необхідність прийняти Закон України «Про права медичних і фармацевтичних працівників», який би містив положення про засади діяльності медичних працівників. Як підсумок, констатується відсутність кодифікації норм права з даного напряму. Акцентується дана проблема на тлі оперативного реагування первинної ланки на загрози при спалаху епідемій та пандемій. Саме визначення прав, обов’язків то особливостей відстоювання прав лікарів створить належне підґрунтя для мобілізації сил та засобі по охороні здоров’я громадян. 2021-01-01T00:00:00Z