Короткий опис(реферат):
У статті наведено аналіз всіх законопроєктів щодо правового врегулювання допоміжних
репродуктивних технологій (ДРТ) в Україні, які подавались до Верховної Ради України та були
опубліковані науковцями. Виявлено недоліки цих проєктів нормативно-правових актів, зокрема
акцентовано на застосуванні в чинному законодавстві терміна «репродуктивний вік» у контексті
надання можливості використання ДРТ, який фактично обмежує можливість скористатись цими
технологіями особам, які вже фізіологічно вийшли з цього віку. Також надані пропозиції щодо
удосконалення правового врегулювання правовідносин у сфері ДРТ. Пропоновано не обмежувати
коло суб’єктів, які можуть скористатись програмою сурогатного материнства (СМ), цивільно-
правовим статусом та їх статтю; обмежити допустиму кількість одночасно пересаджених
ембріонів одним; закріпити заборону статевої селекції ембріонів, за винятком певних обставин;
окремо передбачити порядок застосування програми СМ для дискордантних пар; положення
договору сурогатного материнства включити до ЦК, а не в окремий закон; передбачити
компенсаційну виплату потенційними батьками на користь народженої у програмі дитини певної
суми, яку потенційні батьки можуть тимчасово покласти на зберігання на банківський рахунок або
на депозит нотаріуса; не звужувати кількість сторін договору СМ; включити до переліку
обов’язкових документів з боку потенційних батьків у програмах СМ документи, які вимагаються
в разі усиновлення дитини; в основу нового закону покласти наявний Порядок застосування ДРТ.