Короткий опис(реферат):
This article explores the parallels between Virginia Woolf’s aestheticized
account of reality in her fiction and Alfred North Whitehead’s process aesthetics that emphasizes
the fact that any experience may be classified as aesthetic enjoyment of vivid values. While
scholars often associate Woolf with the high modernist aesthetics and formalism, the writer was
fascinated by the everyday and the lure of common objects that generate a strong emotional
response on the part of the perceiving subject. Especially in her early short stories “The Mark on
the Wallˮ and “Solid Objectsˮ, the main characters manifest a childlike compulsion to explore
surrounding objects and the need to penetrate “deeper, away from the surface, with its hard
separate factsˮ. Similarly, in his philosophical system, Whitehead wants to go beyond what we
already know about the external world and explore the inner organic relations behind the
appearance of a thing, or in Woolf’s words the “pattern behind the cotton woolˮ of the everyday.
In Science and the Modern World Whitehead argues that the problem of the modern civilization
is the lack of art, experience, and value in the mundane and that it is the artist who should
cultivate “the habits of aesthetic apprehension.ˮ Woolf likewise rejects the dichotomy between art
in its narrow sense and its broad sense, conceived as the aesthetic enjoyment of reality, and
claims in her famous essay “Modern Fictionˮ that the subject of modern art can be anything and
that fiction should translate artistically the impressions of “an ordinary mind on an ordinary dayˮ.
Суть розробки, основні результати:
У цій статті досліджуються паралелі між естетизованим викладом
реальності Вірджинії Вулф у її художній літературі та естетикою процесу Альфреда Норта
Уайтхеда, яка підкреслює той факт, що будь-який досвід можна класифікувати як
естетичну насолоду яскравими цінностями. Якщо вчені часто асоціюють Вульфа з
високою модерністською естетикою і формалізмом, письменника захоплювала
повсякденність і привабливість звичайних предметів, які викликають сильний емоційний
відгук у суб’єкта, що сприймає. Особливо в її ранніх оповіданнях «Значок на стіні» та
«Тверді предмети» головні герої демонструють дитяче бажання досліджувати навколишні
об’єкти та потребу проникнути «глибше, подалі від поверхні, з її важкими окремими
фактами». Так само у своїй філософській системі Вайтхед хоче вийти за межі того, що ми
вже знаємо про зовнішній світ, і дослідити внутрішні органічні відносини, що стоять за
зовнішнім виглядом речі, або, за словами Вулфа, «шаблон за ватою» повсякденності. У
«Науці і сучасному світі» Уайтхед стверджує, що проблема сучасної цивілізації полягає у
відсутності мистецтва, досвіду та цінностей в повсякденному, і що саме митець має
виховувати «звички естетичного сприйняття». Вулф також відкидає дихотомію. Між
мистецтвом у його вузькому й широкому значенні, що розуміється як естетичне
задоволення реальності, і стверджує у своєму відомому есе «Сучасна художня література»,
що предметом сучасного мистецтва може бути що завгодно і що художня література
повинна художньо перекладати враження «звичайних людей»