Короткий опис(реферат):
У статті проаналізовано положення міжнародних універсальних і спеціальних актів,
прийнятих під егідою ООН, регіональних міжнародно-правових актів Ради Європи,
Європейського Союзу, ОБСЄ, Організації Американських Держав, що містять стандарти
застосування смертної кари і гарантують дотримання прав обвинувачених (засуджених) осіб.
Наведено практику Європейського суду з прав людини щодо гарантування прав осіб, засуджених
до страти. Керуючись нормами міжнародного гуманітарного права, зосереджено увагу на питанні
застосування смертної кари за правопорушення, пов’язані зі збройним конфліктом.
Констатовано, що міжнародним співтовариством ухвалено низку правових актів, що
містять стандарти застосування смертної кари, основним посилом яких є заборона такого виду
покарання і що така заборона корелює з нормами, які гарантують дотримання прав людини
обвинувачених (засуджених) осіб. Зазначено, що норми міжнародного гуманітарного права
гарантують військовополоненим особам дотримання загальних стандартів призначення смертної
кари і поводження з ними. Крім того, норми МГП, як і універсальні та регіональні міжнародні
акти загального і спеціального характеру, також містять заборону щодо застосування смертного
вироку стосовно вразливих категорій осіб (жінки, неповнолітні особи).
Суть розробки, основні результати:
The article analyzes the provisions of international universal and special acts adopted under the
auspices of the UN, regional international legal acts of the Council of Europe, the European Union, the
OSCE, and the Organization of American States, which contain standards for the application of the death
penalty and guarantee compliance with the rights of accused (convicted) persons. The practice of the
European Court of Human Rights regarding guaranteeing the rights of persons sentenced to the death
penalty is given.
The focus is on the issue of applying the death penalty for crimes related to armed conflict, guided
by the norms of international humanitarian law, in particular, the provisions of Geneva Convention relative to the Treatment of Prisoners of War of August 12, 1949, Protocol Additional to the Geneva Conventions of
August 12, 1949, and relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I) of
June 8, 1977, Protocol Additional to the Geneva Conventions of August 12, 1949, and relating to the
Protection of Victims of Non-International Armed Conflicts (Protocol II) of June 8, 1977.
It has been established that the international community adopted a number of legal acts containing
standards for the application of the death penalty, the core idea of which is the prohibition of this type of
punishment and that such a prohibition correlates with norms that guarantee the observance of the human
rights of accused (convicted) persons. The peculiarities of the application of the death penalty during
armed conflicts are emphasized. It has noted that the norms of international humanitarian law guarantee
prisoners of war compliance with the judicial guarantees of accused persons, in particular: the right to a
trial by a properly established court, the right to defense, the right to appeal, regardless of the degree of
guilt and the expected degree of punishment for a crime committed during an armed conflict. In addition,
IHL norms, as well as universal and regional international acts of a general and special nature, also
contain a ban on the application of the death penalty to vulnerable categories of persons (women, minors).
