Короткий опис(реферат):
У статті надано аналіз чинного законодавства та практики здійснення визначених
кримінальним процесуальним законодавством процедур, що передбачають втручання у приватне
спілкування. Зроблено висновок про неврегульованість окремих питань та наявність суперечливої
практики правозастосування, що потребує реагування як із боку законодавчої, так і судової влади.
З огляду на вимоги законодавства щодо гарантій права на приватне спілкування для доступу
слідчого чи прокурора (або будь-якої іншої службової особи в межах законних повноважень) до
інформації, що міститься на будь-якому засобі електронної комунікації, необхідна або добровільна
згода їх володільця (власника), або дозвіл суду, отриманий на підставах та у порядку,
встановлених законом. The article pays attention to the issue of maintaining the secrecy of private
communication during criminal proceedings and operative investigation activities. An analysis of the
current legislation and the practice of implementing the procedures defined by the criminal procedural
law, which involve interference in private communication, was carried out, as well as the criteria for the
balance between the observance of human rights and freedoms and the achievement of the tasks set in
criminal proceedings were outlined. It was concluded that some issues are not settled and there is a
contradictory practice that requires a response from both the legislative and judicial authorities.
In view of the requirements of the legislation regarding the guarantees of the right to private
communication, it is stated that for access by an investigator or prosecutor (or any other official within
the limits of legal authority) to information contained on any means of electronic communication, the
consent of their owner is necessary or voluntary or court permission obtained on the basis and procedure
established by law. The need to respect the right to private communication requires the creation of such
conditions (legal regulation and law enforcement) that would minimize the ambiguity of understanding
and uncertainty regarding the limits and results of the behavior of the participants of such legal relations.
In this sense, an employee of an operational unit, an investigator, a prosecutor or a judge must have clear
criteria for the legality of their own actions and decisions, which on the one hand prevent arbitrary
interference in the personal sphere and ensure the guarantee of the rights of a suspect or accused person,
and on the other are effective measures to combat crime and bringing guilty persons to justice.
