Короткий опис(реферат):
На виконання завдань дослідження в межах цієї статті з’ясовано поняття та види (способи)
зловживань процесуальними правами учасниками судочинства та виокремлено критерії їх
класифікації.
Встановлено, що зловживання процесуальними правами як категорія процесуального права
по своїй сутті є діяльністю учасників судового процесу, що спрямована на затягування судового
процесу та здійснення інших дій, що порушують принципи судового процесу. Форми (види)
зловживання процесуальними правами чітко закріплені в процесуальному законодавстві, у тому
числі КАС України та ЦПК України. Встановлено, що суддя (колегія суддів) в межах своїх
дискреційних повноважень може визнавати інші діяння учасників судового процесу, крім
закріплених в законодавстві як зловживання процесуальними правами, якщо такі дії здійснюються
умисно, умови та порядок їх здійснення не передбачено законодавством, спрямовані на безпідставне
затягування судового процесу та створення перешкод в діяльності суду по розгляду конкретної
справи, отже, юридичною підставою застосування відповідальності за їх вчинення може бути не
лише норма (норми) процесуального законодавства, а й судове рішення, на що вказують рішення
судів, ухвалені з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. In order to fulfill the tasks of the research within the scope of this
article, the concepts and types (methods) of abuse of procedural rights by the participants of the judicial
proceedings have been clarified and the criteria for their classification have been identified.
It has been established that the actions or inaction of a party to the case, which are characterized
by a sign of apparent legal legitimacy, but are used for a purpose that is opposite or does not correspond to
the one that should be pursued by the implementation of the corresponding procedural right or the
fulfillment of the duty defined by law, can be recognized as an abuse of procedural rights or seizures; the
essence of the abuse of the right consists in the commission of actions (inaction) by the authorized person,
which make up the content of the right (obligation) granted by the procedural legislation, in bad faith,
including contrary to the purpose of such a right or the deliberate use of the procedural right in a way that
contradicts the task of administrative proceedings, with the aim of restricting the possibility of exercising
the rights of other participants in the proceedings, obstructing the court's activity in correct and timely
consideration and resolution of the case, unjustified overloading of the court's work or undermining trust
in the judicial branch of government.
Forms (types) of abuse of procedural rights are clearly established in procedural legislation,
including the Civil Code of Ukraine and the Civil Code of Ukraine. It is established that a judge (college
of judges) within the limits of his discretionary powers can recognize other actions of the participants in
the judicial process, except those enshrined in the legislation as an abuse of procedural rights, if such actions
are carried out intentionally, the conditions and procedure for their implementation are not provided for by
the legislation, aimed at unreasonably delaying the judicial process process and creation of obstacles in the
activity of the court on consideration of a specific case, therefore, the legal basis for the application of
responsibility for their commission can be not only the norm (norms) of procedural legislation, but also a
court decision, which is indicated by court decisions made taking into account the practice of the European
Court of Human Rights.
