Короткий опис(реферат):
Досліджено регламентацію накладення арешту на майно в кримінальному провадженні.
Здійснено порівняння суб’єктів, уповноважених приймати рішення про накладення арешту на
майно, за законодавством України та законами деяких орієнтованих на європейський правовий
простір сусідніх держав. Обґрунтовується доцільність надання всім органам досудового
розслідування повноваження в невідкладних випадках накладати попередній арешт на майно за
згодою прокурора із подальшим зверненням до слідчого судді з клопотанням про арешт
попередньо арештованого майна. Запропоновано регламентувати в Кримінальному
процесуальному кодексі України учасників виконання ухвали про арешт майна, спосіб їх
ознайомлення з ухвалою про арешт майна, порядок виконання ухвали та спосіб фіксування
виконання ухвали про арешт майна. The article compares the provisions of the Code of Criminal Procedure of Ukraine
regulating the seizure of property with the regulation of the principle of inviolability of property rights in
criminal proceedings. Expediency is justified that it is necessary to supplement the statement of the
principle of inviolability of property rights with references to: 1) urgent cases of preliminary seizure of
property and 2) the authority of the head of the prosecutor’s office to seize property by his/her resolution
during martial law in the absence of an objective possibility of the investigating judge to exercise the
relevant powers.
A comparison with the criminal procedure legislation of some neighboring countries is made.
The countries where the decision to seize property at the pre-trial stage is made by the prosecutor include,
in particular, the Republic of Poland, Romania, and the Slovak Republic. Instead, in the Republic of
Moldova and the Republic of Hungary, the competence to make decisions on seizure of property during
pre-trial proceedings, as in Ukraine, belongs to the judiciary.
The comparison also found that in the Republic of Moldova, the decision to preliminary seize
property can be made by any pre-trial investigation body, and in the Republic of Latvia, the preliminary
seizure of property is imposed with the consent of the prosecutor.
The position of Ukrainian scholars who consider it expedient to expand the list of entities
authorized to impose a preliminary seizure of property in Ukraine by empowering all pre-trial
investigation bodies of Ukraine to make this decision with the consent of the prosecutor is supported.
The author argues that there is a need to supplement the regulation of execution of a property seizure order with an indication that the protocol should specify the following: the participants to this
procedural action, the manner in which they familiarize themselves with the order, the procedure for
executing the order and recording this activity.
