Публічно-правова природа службового права зумовлює його орієнтацію на упорядкування всіх видів публічно-службових відносин, їх спрямування на служіння на користь держави, на благо всього українського народу. З огляду на це особливо важливо забезпечити ефективність функціонування державної служби не лише через її стимулювання (матеріальну, трудову та статусну мотивацію), але й використовуючи попереджувально-виховний, припиняючий та каральний ресурс примусово-правових заходів. У статті проводиться аналіз доктринальних підходів розуміння примусу, допустимості примусових заходів, сфери, умов та порядку їх застосування, окреслюються основні підходи до визначення адміністративно-правового примусу, доводиться, що примус у службовому праві є складо¬вою частиною адміністративного примусу, та наводиться авторське визначення «примус у службовому праві».
The public nature of the service law determines its orientation towards the organization of all types of public-service relations, their orientation towards serving in the state's favor, for the benefit of the entire Ukrainian people. In view of this, it is especially important to ensure the effectiveness of the functioning of the civil service not only through its stimulation (material, labor and status motivation), but also using a preventive, educational, cessation and punitive resource of coercive measures. The article analyzes the doctrinal approaches to the understanding of coercion, the admissibility of coercive measures, the sphere, the conditions and procedure for their application, outlines the main approaches to the definition of administrative-legal coercion, it is proved that compulsion in the law of law is an integral part of administrative coercion and gives the definition of «coercion in official law».