UN experience of legal regulation of anti-corruption issues in the public sector

Abstract

Усунення, нейтралізація чи обмеження дії соціальних передумов корупції потребує системних змін в основних сферах соціального життя, насамперед у функціонуванні публічної влади. Оскільки корупція – це явище, яке пов’язане зі зловживанням певними можливостями, які надаються певною посадою чи службовим становищем осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, традиційно вважається, що заходи запобігання корупції мають перш за все бути спрямовані на таких осіб. Питанням запобігання корупції у публічній сфері особливу увагу звертає ООН, результати роботи цієї організації над створенням антикорупційних механізмів у цій сфері закріплені у Конвенції ООН проти корупції, яка є комплексним документом, який містить як стандарти криміналізації корупційних правопорушень, так і запобігання корупції, міжнародного співробітництва та повернення майна, придбаного в результаті вчинення будь-якого зі злочинів, які передбачені конвенцією. Зі змісту цієї Конвенції можна зробити наступні висновки: 1) Конвенція не покладає на держав-учасниць обов’язку, а держави-учасниці, ратифікувавши Конвенцію, не взяли на себе зобов’язання запровадити обов’язкове декларування державними посадовими особами своїх доходів, а тим більше – видатків; 2) рекомендації Конвенції стосуються лише декларування доходів державними посадовими особами, а не всіма суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, і випускають з уваги декларування доходів та видатків близькими особами (родичами) суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення; 3) рекомендації щодо декларування доходів стосуються лише випадків, коли у зв’язку з їх одержанням може «виникнути конфлікт інтересів навколо їхніх функцій як державних посадових осіб», а не стосуються всіх інших ситуацій одержання доходів. Одним з пріоритетних напрямків запобігання та протидії корупції є заходи щодо забезпечення відкритості влади. Забезпечивши відкритість діяльності владних структур, влада вирішує три надзвичайно важливі для себе і суспільства завдання: 1) повертає віру громадян до офіційної влади; 2) створює несприятливі передумови для корумпування суспільства; 3) забезпечує реалізацію конституційних прав громадян у інформаційній сфері. Рівень прозорості влади – це показник рівня її демократичності, ступеня довіри громадян до обраної ними влади, потужний загальносоціальний антикорупційний фактор.