Імплементація норм міжнародного права щодо регулювання процедури екстрадиції як один з елементів у напрямку євроінтеграції України

Abstract

Досліджено порядок проведення екстрадиції як окремого правового інституту. Проаналізовано поняття «екстрадиція» та «видача осіб» через призму національного кримінального процесуального та міжнародного права, що допомогло визначити сутність такого явища та актуальні проблеми, котрі потребують розв’язання. Так, під екстрадицією слід розуміти передачу особи державі, компетентні органи якої розшукують цю особу для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Однак Європейська конвенція про видачу правопорушників не містить поняття «екстрадиція», а натомість використовує термін «видача особи». У зв’язку з цим науковці поділилися на два табори: одні переконані, що це синоніми, а інші вбачають у терміні «екстрадиція» ширше значення. Водночас на основі проведеного аналізу сформовано декілька висновків у частині наявних суперечностей між підходами науковців до визначення сутності поняття «екстрадиція», котре варто розглядати у широкому і вузькому розумінні. Щодо першого підходу, на доктринальному рівні поняття «екстрадиція» має більш змістовний характер порівняно з нормативно-правовим закріпленням. З приводу другого підходу, вузького, на рівні національного законодавства процесуальний статус осіб, які підлягають екстрадиції, не до кінця визначений, у зв’язку із наявними правовими колізіями, котрі пов’язані з регулюванням цього питання різними галузями права, що потребує усунення шляхом внесення законодавчих ініціатив для забезпечення дієвості реалізації процедури екстрадиції та результативності міжнародного співробітництва. Окрім цього, було проаналізовано п’ять принципів проведення видачі особи, що обумовлюють сутність такої процедури та гарантують законність її проведення. Доведено, що екстрадиція є важливим елементом боротьби з транскордонною злочинністю, вона спрямована на зниження її рівня і в цілому сприяє поліпшенню міжнародних відносин та якісному співробітництву між державами-учасницями Європейської конвенції про видачу правопорушників. The author examines the procedure for extradition as a separate legal institution. The author analyzes the concepts of «extradition» and «extradition of persons» through the prism of national criminal procedure and international law, which helped to determine the essence of this phenomenon and the current issues that need to be addressed. Thus, extradition should be understood as the transfer of a person to the State whose competent authorities are looking for that person for criminal prosecution or execution of a sentence. However, the European Convention on Extradition does not contain the concept of «extradition», but instead uses the term «extradition». In this regard, scholars have divided into two camps: some are convinced that these are synonymous, while others see the term «extradition» as having a broader meaning. At the same time, based on the analysis, a number of conclusions have been drawn regarding the existing contradictions between the approaches of scholars to defining the essence of the concept of «extradition», which should be considered in a broad and narrow sense. Speaking of the first approach, at the doctrinal level, the concept of «extradition» is more substantive in nature than its legal and regulatory consolidation. With regard to the second approach – the high approach – at the level of national legislation, the procedural status of persons subject to extradition is not fully defined due to existing legal conflicts related to the regulation of this issue by different branches of law, which needs to be eliminated by introducing legislative initiatives to ensure the effectiveness of the extradition procedure and the effectiveness of international cooperation. In addition, the author analyzes five principles of extradition, which determine the essence of such a procedure and guarantee the legality of its implementation. It is proved that extradition is an important element of the fight against cross-border crime, which is aimed at reducing its level and generally contributes to the improvement of international relations and quality cooperation between the States parties to the European Convention on Extradition.