Coercive measures of influence applied to persons who have commited domestic violence and victim’s protection measures for the legislation of Ukraine and Turkey: a comparative analysis

Abstract

У статті визначено систему примусових заходів впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили насильство в сім’ї за законодавством України та інших зарубіжних країн (зокрема, на прикладі Туреччини) та зроблено авторські судження щодо їх ефективності та запропоновано окремі шляхи удосконалення правової основи та практики їх застосування в Україні. З’ясовано стан законодавчого регулювання системи заходів впливу до осіб, які вчиняють насильство в сім’ї та захисту жертв такого насильства в Україні та зарубіжних країнах (на прикладі Турецької Республіки), ефективності їх застосування та виокремлення раціональних форм та способів їх застосування. В результаті порівняльного аналізу системи примусових заходів впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили насильство в сім’ї за законодавством України та інших зарубіжних країн (зокрема, на прикладі Туреччини), запропоновано до впровадження в національну правову та організаційну доктрину протидії насильству в сім’ї таких апробованих міжнародною спільнотою заходів: здійснення класифікації кривдників з облікових базах даних поліції на підставі ступеня їх агресивності та створення потенційної загрози жертві насильства не за рішенням суду, а на підставі вивчення фактичних обставин вчинення ними насильства на розсуд уповноваженого працівника поліції; відповідно розширення можливості поліцейських застосовувати обмежувальні заходи до кривдників без рішення суду, виключення можливості оскарження рішення поліцейського щодо винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника (тобто надання більшої автономії поліцейським у прийняті рішень щодо застосування заходів впливу на кривдників); запровадження використання електронного браслету з метою виконання рішення суду щодо обмеження наближення його жертви насильства за рішенням суду; унормування процедури прослуховування поліцією та запису телефонних розмов кривдника з жертвою з метою недопущення насильства та зібрання доказової бази.