Abstract:
Здійснено аналіз ключових підходів і методів, що розкривають сутність правової
максими в тлумаченні норм права з метою її всебічного дослідження. Новизна статті полягає в
теоретичному осмисленні максим як самостійних правових явищ та визначенні їх ролі в
тлумаченні норм права. З’ясовано, що у змістовному аспекті максима описує виявлену та
обґрунтовану юридичною практикою закономірність. У логічному плані максима є логічною
моделлю оптимального стану різних елементів і сторін юридичної практики: цілей права,
властивостей самого закону, юридичної сили доказів, гарантій справедливого вирішення
юридичної справи тощо. Наголошено, що максими здатні бути засобами розкриття змісту
принципів, через них може бути розгорнутий певний принцип у процесах пізнання чи вивчення
права.
Description:
The purpose of the article is to carry out an analysis of key approaches
and methods that reveal the essence of the legal maxim in the interpretation of legal norms for the
purpose of its comprehensive study. The novelty of the article lies in the theoretical understanding of
maxims as independent legal phenomena and showing their role in the interpretation of legal norms.
It has been found that in the substantive aspect, the maxim describes a regularity discovered and
substantiated by legal practice. Logically, the maxim is a logical model of the optimal state of various
elements and aspects of legal practice: the goals of law, the properties of the law itself, the legal force of
evidence, guarantees of a fair resolution of a legal case, etc. It has been established that the maxim is
regarded as a special type of aphorisms based on their generic affiliation. In this sense, it acts as a literary
form capable of recording and articulating a certain legal content meaningfully and succinctly in an
artistic metaphorical form. At the same time, maxims do not include all aphorisms about law, only those
related to the Roman legal heritage and expressed in Latin.
Maxims are independent legal phenomena, general rules-norms with a higher level of normative
generalization, which cannot be equated with modern principles of law, since the latter are characterized
by the accuracy of wording, a higher level of abstraction, and the ability to deploy content in normative
prescriptions of a lower level. Maxims, unlike principles that require interpretation, establish a connection
with the relevant context.
The identification of maxims with legal principles is rather a tribute to tradition, caused by the
terminological practice associated with the lack of a suitable term for its designation. Maxims are able to
act as means of revealing the content of principles, through them a certain principle can be deployed in
the processes of knowledge or study of law.
