Abstract:
У статті
описано одну з найпоширеніших проблем сімейно-шлюбних відносин – визначення спільного
майна подружжя та його розділ, що виникає при розірванні шлюбу.
В даній роботі визначено, що найпоширенішою проблемою сучасності, на жаль, є поділ
майна подружжя, яке у свою чергу виникає при розірванні шлюбу. Проблем поділу майна можна
уникнути завдяки своєчасному укладенню шлюбного договору, у якому поділ майна
здійснюватиметься з умовами, прописаними у шлюбному договорі, тобто. ця процедура буде
здійснюватися на підставі добровільної угоди. Проте, укладання шлюбного договору перестав бути
поширеною практикою серед подружніх пар, які ставляться до цієї процедурі як образу почуттів,
цим здійснюючи грубу помилку і ускладнюючи собі процедуру поділу майна у разі припинення
шлюбних відносин, так як суперечки щодо розподілу майна практично завжди супроводжують
розірвання шлюбу.
Охарактеризовано, що розділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) означає,
як правило, припинення їхньої спільної власності, у тому числі спільною, яка в деяких випадках
може стати частковою неможливості поділу майна в натурі). Розділ спільного майна тягне за собою
виділення конкретного майна або його частини кожному з подружжя (колишнього подружжя), а
іноді і стягнення різниці в вартості виділеного майна з одного з них на користь іншого, якщо розділ
не був здійснений відповідно до долі чи не є рівноцінним. Досліджено правові норми, що
регламентують порядок створення та поділу спільного майна подружжя у шлюбно-сімейному
законодавстві України. Здійснено аналіз деяких прикладів з судової практики визначення часток
подружжя в їх спільній спільній власності.
Визначено, що найпоширенішою проблемою сучасності, на жаль, є поділ майна подружжя, яке у свою чергу виникає при розірванні шлюбу. Проблем поділу майна можна уникнути завдяки
своєчасному укладенню шлюбного договору, у якому поділ майна здійснюватиметься з умовами,
прописаними у шлюбному договорі, тобто, ця процедура буде здійснюватися на підставі
добровільної угоди. Проте, укладання шлюбного договору перестав бути поширеною практикою
серед подружніх пар, які ставляться до цієї процедурі як образу почуттів, цим здійснюючи грубу
помилку і ускладнюючи собі процедуру поділу майна у разі припинення шлюбних відносин, так як
суперечки щодо розподілу майна практично завжди супроводжують розірвання шлюбу. The article describes one of the most common problems of family and marital relations – the
determination of the common property of the spouses and its division, which occurs in the event of a
divorce. It is characterized that the division of joint property of spouses (former spouses) means, as a rule,
the termination of their joint property, including joint property, which in some cases may become part of
the impossibility of dividing property in kind). The division of joint property entails the allocation of a
specific property or part of it to each of the spouses (former spouses), and sometimes the recovery of the
difference in the value of the allocated property from one of them in favor of the other, if the division was
not carried out in accordance with fate or is not of equal value. The legal norms regulating the procedure
for creation and division of joint property of spouses in the marriage and family legislation of Ukraine have
been studied. An analysis of some examples from the judicial practice of determining the shares of spouses
in their common joint property was carried out. It was determined that the most common problem of modern
times, unfortunately, is the division of property of the spouses, which in turn arises in the event of a divorce.
Property division problems can be avoided thanks to the timely conclusion of a marriage contract, in which
the division of property will be carried out with the conditions prescribed in the marriage contract, that is,
this procedure will be carried out on the basis of a voluntary agreement. However, the conclusion of a
marriage contract has ceased to be a common practice among married couples, who treat this procedure as
an insult to feelings, thus making a gross mistake and complicating the procedure for the division of
property in the event of termination of marital relations, since disputes regarding the division of property
almost always accompany the dissolution of marriage.
