Abstract:
The right to be forgotten has been institutionalized in the legal space of Europe
and continues to cause debate both due to the high level of competition of this right with other
rights and legitimate interests of various individuals, and due to the "transatlantic split" regarding
the place of this right in the EU legal system and the US legal system.
The article examines important aspects of the institutionalization and realization of the
right to be forgotten, in particular: the search for the origins of its "conflict"; substantiation of
search engine operators (and not site owners) as data controllers to whom applicants should
contact; determination of the appeal procedure and actions of the controller; settlement of
territorial jurisdiction of such disputes; determination of grounds for correction, erasure or
blocking of information, etc. Право бути забутим інституціоналізувалося в правовому просторі Європи
та продовжує викликати дискусії як внаслідок високого рівня конкуренції цього права з
іншими правами та законними інтересами різних осіб, так і внаслідок «трансатлантичного
розколу» щодо місця цього права в системі права ЄС та системі права США. У статті розглянуто важливі аспекти інституціоналізації та реалізації права бути
забутим, зокрема: пошук витоків його «конфліктності»; обґрунтування саме операторів
пошукових систем (а не власників сайтів) контролерами даних, до яких мають звертатися
заявники; визначення процедури оскарження та дій контролера; врегулювання
територіальної юрисдикції подібних суперечок; визначення підстав для коригування,
стирання чи блокування інформації тощо.
За висновком авторів, сучасна цивілізація нецілеспрямовано та імпліцитно, завдяки
розвитку інформаційних технологій, змінила баланс приватності та свободи слова на
користь останньої. Інституціоналізація «права на забуття» постає цілеспрямованою та
експліцитною спробою виправити цей дисбаланс. Для вирівнювання балансу європейські
правники доповнили концепцію захисту персональних даних правом на забуття, визнали
операторів пошукових систем контролерами персональних даних, визнали територіальні
межі захисту та виключення щодо об’єктів захисту.
У контексті подальших досліджень актуальності набуває аспект підготовки
студентів юридичних спеціальностей, яким у майбутньому доведеться адаптувати та
впроваджувати аналогічні конструкції в Україні, а також допомагати реалізовувати це
право. Аналогічні послуги широко надають юристи в Європейському Cоюзі. Причому у
реалізації права зацікавлені як у контексті підтримки ділової репутації, так і в контексті
захисту від кібербулінгу такі чутливі верстви населення, як підлітки та молодь.
