Abstract:
The research article deals with different regulatory and doctrinal (mostly based
on Polish and Ukrainian sources) concepts of foreign occupation and current means of its
enforcement, providing a description of the legal, political and social consequences caused by it,
which are primarily suffered by the civilian population as a non-combatant, with the possibility
of a full or partial retrospective analogy.
The authors have concluded when the foreign occupation, from one hand, is committed
aggressively to seize the alien territory and enslave its population the list of criminal
manifestations of occupation state is quite wide and, unfortunately, endless. On the other hand,
the possibility of establishing a real legal regime of foreign occupation is seen when the
occupation is carried out as a countermeasure to the occupation with the aim of overcoming its
negative consequences, restoring law and order and life in the de-occupied territory with the
collective participation of international organizations, that will be the subject of further
publications. Дослідницька стаття стосується різних нормативно-правових та
доктринальних (здебільшого на основі польських та українських джерел) концептів, зі
спробами повної або часткової ретроспективної аналогії, іноземної окупації та сучасних
засобів її встановлення, описуючи спричинені нею правові, політичні та соціальні
наслідки, яких зазнають передусім цивільні особи як некомбатанти.
Автори дійшли висновку, коли іноземна окупація, з одного боку, вчиняється
агресивно з метою захоплення чужої території та поневолення її населення, перелік
злочинних проявів, що зафіксовані передовсім міжнародно-правовими актами, з боку
представників окупаційної держави є досить широким і, на жаль, в умовах російсько-української війни нескінченним, як то: геноцид – вбивства, депортації дітей, примусова паспортизація в обмін на користування мінімумом життєвих прав, екоцид як створення
окупаційною владою несприятливого для життя навколишнього середовища; злочини
проти людяності – винищення, обернення в рабство, насильницьке переміщення
населення, незаконне позбавлення волі та обмеження права на вільне пересування; воєнні
злочини – знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю
(мародерство), примусова мобілізація окупованого населення до окупаційного війська.
Крім того, російською окупаційною владою на окупованих територіях України
здійснюються свого роду злочини культурно-освітнього геноциду: знищення та
викрадення культурних пам’яток, впровадження освітнього процесу за російськими
політико-історичними наративами тощо.
З іншого боку, можливість встановлення реального правового режиму іноземної
окупації вбачається тоді, коли окупація здійснюється як протидія незаконній окупації з
метою подолання її негативних наслідків, відновлення правопорядку та життя на
деокупованих територіях, зокрема за колективної участі міжнародних організацій.
Водночас ситуація щодо покарання нинішнього агресора-окупанта, який нехтує
міжнародним правом, не знаходить поки що свого ефективного політико-правового
вирішення, що стане предметом подальших публікацій.
