Abstract:
У статті простежено зміни законодавства та правової практики щодо розвитку
законодавства України у сфері формування та реалізації державної політики щодо примусового
виконання судових рішень і рішень інших органів. Аналіз напрацювань минулих поколінь дав змогу
окреслити тенденції впливу держави на становлення інституту примусового виконання судових
рішень, розвитку правових механізмів забезпечення зобовʼязань, встановлення відповідальності за
правопорушення в згаданій сфері. Виділено п’ять умовних періодів розвитку законодавства та
правової практики реалізації державної політики щодо примусового виконання судових рішень і
рішень інших органів, кожний з яких піддано детальному науковому аналізу.
Визначено особливості організації системи судового виконання рішень судів та інших
органів другої половини XIX – початку XX ст., до яких віднесено: 1) відсутність єдиної системи
органів примусового виконання рішень, адже як вже було вище зазначено, крім приставів, до неї
також входили і поліція, й інші посадові особи, волосні та сільські керівники тощо; 2) здійснення
не всіх виконавчих дій (наприклад, стягнення за цінними паперами здійснював гофмаклер,
стягнення за цивільними позовами в межах кримінальної справи здійснювалося поліцією,
виконання казначейських зобовʼязань здійснювалось агентами казенних управлінь, податними
інспекторами); 3) відсутність організаційної єдності самих приставів, що погано впливало на їх
взаємодію, системність ухвалення типових рішень, взаємодопомогу та розмежування повноважень
і територіальну підвідомчість; 4) відсутність окремого нормативно-правового акта, який би
докладно визначав правовий статус та регламентував діяльність судових виконавців (приставів) на
той час. Хоча спроби виділити правове регулювання відносин у сфері виконавчого провадження у
самостійний напрям робилися в історії вітчизняної держави.
Встановлено, що успіхи реформ виконавчого провадження багато в чому залежали не
тільки від короткострокової практичної доцільності пропонованих заходів щодо зміни порядку
виконання, але передусім від теоретичної обґрунтованості встановлюваної моделі виконання. The
article traces the changes in legislation and legal practice regarding the development of Ukrainian
legislation in the field of formation and implementation of state policy regarding the enforcement of court
decisions and decisions of other bodies. The analysis of the achievements of past generations made it
possible to outline the trends of the state's influence on the formation of the institution of enforced execution
of court decisions, the development of legal mechanisms for ensuring obligations, and establishing
responsibility for offenses in the mentioned field. Five conditional periods of the development of legislation
and legal practice of the implementation of state policy regarding the enforcement of court decisions and
decisions of other bodies are identified, each of which is subjected to a detailed scientific analysis.
The peculiarities of the organization of the system of judicial enforcement of decisions of courts
and other bodies of the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries have been determined,
which include: 1) the absence of a unified system of decision enforcement bodies, because, as already
mentioned above, in addition to bailiffs, it also included the police and other officials, volons and village
heads, etc.; 2) implementation of not all executive actions (for example, collection of securities was carried
out by a broker, collection of civil lawsuits within the framework of a criminal case was carried out by the
police, fulfillment of treasury obligations was carried out by agents of state administrations, tax inspectors);
3) the lack of organizational unity of the bailiffs themselves, which had a bad effect on their interaction,
the systematicity of typical decision-making, mutual assistance and separation of powers, and territorial sub-department; 4) the absence of a separate legal act that would determine in detail the legal status and
regulate the activities of bailiffs at that time. Although attempts to separate legal regulation of relations in
the field of executive proceedings in an independent direction were made in the history of the national state.
It was established that the success of reforms of executive proceedings depended in many respects
not only on the short-term practical expediency of the proposed measures to change the order of execution,
but above all on the theoretical validity of the established model of execution.
