The article deals with the peculiarities of the investigation of evidence in the court of appeal in the criminal proceedings. The essence, rules, and also the problematic moments of the research of evidence at the stage of appeal production, namely, their verification and evaluation, are determined.
Проблеми реалізації чинного кримінального процесуального закону, численні законопроектні пропозиції вказують на недостатню ефективність судової системи та контролю в кримінальному судочинстві, формалізацію процесу прийняття відповідних процесуальних рішень. Це також може свідчити про
те, що процес реформування інституту судового контролю триває, відбувається пошук шляхів його вдосконалення, створення доступної та ефективної системи судочинства, що відповідає європейським цінностям та стандартам захисту прав людини. Однією з гарантій забезпечення захисту прав та свобод громадян України в кримінальному судочинства виступає можливість апеляційного оскарження рішень судів першої інстанції, що не набрали законної сили та розгляд цієї скарги апеляційними судами. З огляду на це, контрольна функція суду апеляційної інстанції вимагає глибокого вивчення та якісно нового осмислення, що мають на меті удосконалення та підвищення ефективності апеляційного провадження. Слід зазначити, що судове рішення визнається таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження у випадку, якщо в його основу покладено висновки, що ґрунтуються на достовірних доказах, досліджених безпосередньо під час судового розгляду. За будь-яких умов судове рішення не може бути визнано таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо судом не перевірені та не спростовані доводи на захист обвинуваченого та не усунуті сумніви в його винуватості, які могли вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення виду покарання або на застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру. Визначення належності, допустимості та достовірності доказів дозволяє апеляційній інстанції оцінити їх достатність для ухвалення судом першої інстанції, слідчим суддею правосудного рішення. Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є
надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі. Запроваджена у законодавстві модель апеляційного провадження потребує вдосконалення. Серед проблем оцінки доказів судом апеляційної інстанції слід відзначити відсутність чіткого алгоритму дій, що негативно впливає на однозначність формування внутрішнього переконання суддів апеляційної інстанції та не дозволяє остаточно дати відповідь на запитання про правосудність (неправосудність) оскарженого судового рішення.
