Abstract:
На основі аналізу наукових, емпіричних та публіцистичних джерел зʼясовано сутність, зміст та особливості застосування антикорупційних засобів у діяльності субʼєктів публічного адміністрування.
Здійснено порівняльний аналіз законодавства України та інших країн, на підставі якого зроблено висновок, що в зарубіжному законодавстві велика увага приділяється регламентації процедурних аспектів проходження державної служби та діяльності публічного службовця. Тоді як в Україні недостатня регламентація діяльності й непрозорість процедур є основою для виникнення корупційних проявів. У різних країнах антикорупційна політика реалізується в напрямках скорочення можливостей для корупційних дій, виявлення корупційних фактів і виконання покарань за правопорушення в цій сфері. Наголошено на необхідності пошуку нових дієвих засобів антикорупційного спрямування, використовуючи позитивні надбання зарубіжної практики, вивчення якої засвідчило те, що найбільш поширеними антикорупційними механізмами в діяльності публічної адміністрації є: обмеження щодо суміщення службової діяльності з іншими видами діяльності; декларування особистих доходів; декларування майна, у тому числі й членів сімʼї; обов’язкове декларування подарунків особами, що обіймають політичні посади, а в деяких країнах – всіма публічними службовцями; декларування приватних інтересів; оприлюднення декларацій про інтереси, доходи та майно; обмеження на обіймання певних посад та заняття певними видами діяльності після припинення повноважень на посаді державного службовця; заборона суміщення службової діяльності з посадами в громадських організаціях та партіях; утримання від участі у прийнятті рішень тощо. Окреслено перспективи запозичення для України позитивного зарубіжного досвіду.
Description:
In the article, on the basis of the analysis of scientific, empirical and journalistic sources, the essence, content and peculiarities of the use of anti-corruption means in the activity of the subjects of public administration are clarified. The comparative analysis of the legislation of Ukraine and other countries is made, on the basis
of which it is concluded that in foreign legislation much attention is paid to the regulation of procedural aspects of the civil service and the activity of a public servant. Whereas in Ukraine, insufficient regulation
of activities and transparency of procedures are the basis for the appearance of corruption manifestations.
In various countries, anti-corruption policies are being implemented to reduce opportunities for corruption, to identify corruption facts and to enforce penalties for offenses in this area. The necessity of finding new effective means of anti-corruption orientation was emphasized, using the positive features of foreign practice, the study of which showed that the most common anticorruption mechanisms in the activity of public administration are: restrictions on combining official activity with other activities; declaring personal income; declaring property, including family members; compulsory declaration of gifts by political office holders and, in some countries, by all public officials; declaring private interests; publication of declarations of interests, income and property; restrictions on holding certain positions and engaging in certain types of activities after termination of office as a civil servant; prohibition of reconciliation of office with positions in public organizations and parties; abstaining from decision-making, etc. Prospects for borrowing positive foreign experience for Ukraine are outlined, in particular: support for anti-corruption measures by the civil society; adjusting the criteria and procedures used to develop job descriptions, appraisals and classifications of civil service positions to provide a single system with clear payroll criteria; ensuring the proper implementation of the new system of individual assessment of civil servants' performance, including the development of individual plans for professional development; enhancing the efficiency of the judiciary and the criminal justice system in prosecuting persons who have committed corruption offenses.
