Abstract:
Важливість дослідження механізму забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у всіх видах правових відносин, пов‘язаних із імовірним обмеженням цього права, залишається незмінно актуальною. Це пов‘язано передусім із інтенсифікацією захисту прав людини на міжнародному рівні. Саме тому право на свободу та особисту недоторканність особи як основоположне вивчається у всіх площинах багатьма науковцями. Мета цього дослідження полягає в аналізі окремих складових права на свободу та особисту недоторканність і формуванні концептуального розуміння їх властивостей і ролі у механізмі обраного об‘єкта дослідження. У науковій статті звернено увагу на предмет права на свободу та особисту недоторканність та його місце у науці юридичного права. Також досліджено зміст цього права в аспекті його складових. Особливу увагу звернено на структуру права на свободу та особисту недоторканність, а саме: розподіл на два самостійні структурні елементи: право на свободу і право на особисту недоторканність. Досліджено практику Європейського суду з прав людини крізь призму гарантій
забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, вміщених у ст. 5 Конвенції. За результатами дослідження європейської судової практики звернено увагу на особливості окремих
складових права на свободу та особисту недоторканність. Тож у науковій статті сформовано певну позицію у питанні щодо підходу до вивчення і дослідження права на свободу та особисту недоторканність, його структурних елементів важливо дотримуватися системного підходу, тобто розглядати це право як сукупність взаємопов‘язаних елементів за принципами цілісності, структурованості, множинності, а також рівноправності понять «свобода» і «особиста недоторканність», які в тісній взаємодії утворюють єдиний комплекс.
Description:
The scientific article draws attention to the subject of the right to liberty and security of person and its place in the science of legal law. The content of this right in terms of its components is also studied. Particular attention is paid to the structure of the right to liberty and security of person, namely: the division into two independent structural elements: the right to liberty and the right to personal integrity. The case law of the European Court of Human Rights is studied through the prism of guarantees of the right to liberty and security of person contained in Art. 5 of the Convention. Freedom and personal inviolability are personal human rights, which in the theory of legal and philosophical thought are defined as natural rights that belong from birth and, according to the generally accepted classification, belong to the first generation of (civil and political) human rights. The right to
liberty and security of person is a fundamental right of every person and citizen, inalienable and personal, and belongs to the list of natural rights and is perceived by civil society through the prism of the theory of natural law, which has existed for several centuries. The article forms a certain position on the approach to the study of the right to liberty and security of person, its structural elements, it is important to follow a systematic approach, to consider this right as a set of interrelated elements on the principles of integrity, structure, plurality and equality. «Freedom» and «personal inviolability», which in close cooperation form a single complex. These categories should be considered the subject of the right to personal inviolability in the narrow sense, but the freedom of the individual from unlawful encroachment on property, honor, dignity, from unauthorized interference in private and family life is the subject of the right in the broadest sense.
