Предмет, зміст та структура права на свободу та особисту недоторканність в міждисциплінарному аспекті: проблемні питання

Abstract

Важливість дослідження механізму забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у всіх видах правових відносин, пов‘язаних із імовірним обмеженням цього права, залишається незмінно актуальною. Це пов‘язано передусім із інтенсифікацією захисту прав людини на міжнародному рівні. Саме тому право на свободу та особисту недоторканність особи як основоположне вивчається у всіх площинах багатьма науковцями. Мета цього дослідження полягає в аналізі окремих складових права на свободу та особисту недоторканність і формуванні концептуального розуміння їх властивостей і ролі у механізмі обраного об‘єкта дослідження. У науковій статті звернено увагу на предмет права на свободу та особисту недоторканність та його місце у науці юридичного права. Також досліджено зміст цього права в аспекті його складових. Особливу увагу звернено на структуру права на свободу та особисту недоторканність, а саме: розподіл на два самостійні структурні елементи: право на свободу і право на особисту недоторканність. Досліджено практику Європейського суду з прав людини крізь призму гарантій забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, вміщених у ст. 5 Конвенції. За результатами дослідження європейської судової практики звернено увагу на особливості окремих складових права на свободу та особисту недоторканність. Тож у науковій статті сформовано певну позицію у питанні щодо підходу до вивчення і дослідження права на свободу та особисту недоторканність, його структурних елементів важливо дотримуватися системного підходу, тобто розглядати це право як сукупність взаємопов‘язаних елементів за принципами цілісності, структурованості, множинності, а також рівноправності понять «свобода» і «особиста недоторканність», які в тісній взаємодії утворюють єдиний комплекс.