Показання з чужих слів як доказ у кримінальному проваджені

Abstract

В 2012 році, з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України, який мав на меті окрім принципового оновлення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства з одного боку, а також і максимальну інтеграцію вітчизняного законодавства та наближення його до що законодавства країн Європейського Союзу з іншого. істотно змінив діяльність ОВС, органів Суду та прокуратури України. Свого роду практика показань з чужих слів присутня в законодавстві Англії та США. Проаналізувавши юридичну практику країн Європи та США можна зробити висновок що на відміну від Українського законодавства процедура отримання і застосування в судовій практиці показань з чужих слів врегульована більш читко ніж у вітчизняному законодавстві. Також слід зауважити, що сам факт застосування даного виду доказів значною мірою може звузити коло процесуальних прав сторони захисту стосовно права допиту свідків сторони обвинувачення. У показаннях свідка з чужих слів в сучасній України є певна ненадійність і величезна ймовірність помилковості такого джерела доказів, оскільки особа, яка надає відповідні свідчення дуже часто витупає перекажчиком інформації та пам’яті іншої особи про подію, відповідно істинність таких показань справедливо може піддаватись сумнівам. Метою нашої роботи є аналіз такого виду доказів, як показання з чужих слів, можливості його застосування та правові підстави визнання таких доказівналежними.