Окремі питання співробітництва України та Міжнародного кримінального суду

Abstract

В основу дослідження покладено розгляд концептуальних питань, пов’язаних із доцільністю ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (далі – МКС), поширення юрисдикції МКС та можливості притягнення країни-агресора до відповідальності за злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії, а також правових аспектів взаємодії України з МКС. Визначено, що ратифікація Римського статуту має такі наслідки: по-перше, приєднання до МКС не несе жодних нових ризиків для України, подруге, ратифікація не лише зобов’язує Україну співпрацювати з МКС, але й надає їй доступ до того, чого Україна зараз не має, – додаткових матеріальних та процесуальних прав, по-третє, ратифікація важлива як механізм притягнення путіна, вищого військового командування та інших посадових осіб держави-агресора до відповідальності на міжнародному рівні за найтяжчі злочини, скоєні в Україні. Незалежно від того, чи ратифікував агресор Римський статут, це не захищає посадових осіб рф від кримінального переслідування, якщо є достатні докази того, що злочинний наказ був виданий кимось із них. Водночас доведено, що Міжнародний кримінальний суд не є універсальним механізмом для притягнення до відповідальності країни-агресора за вчинені міжнародні злочини в Україні. У зв’язку з цим наша держава повинна наполегливо працювати над створенням спеціального міжнародного трибуналу, аналогічно до Нюрнберзького, Токійського, Югославського та Руандійського міжнародних кримінальних трибуналів. The study is based on the consideration of conceptual issues related to the expediency of Ukraine’s ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court (hereinafter – ICC), the extension of the ICC’s jurisdiction and the possibility of bringing the aggressor country to justice for the crime of genocide, crimes against humanity, war crimes and the crime of aggression, as well as legal aspects of Ukraine’s cooperation with the ICC. It is determined that the ratification of the Rome Statute has the following consequences: first, joining the ICC does not carry any new risks for Ukraine; second, ratification will not only oblige Ukraine to cooperate with the ICC, but will also give Ukraine access to what it does not currently have – additional substantive and procedural rights; third, ratification is important as a mechanism for bringing putin, the highest military command and other officials of the aggressor state to international responsibility for the most serious crimes committed in Ukraine. Regardless of whether the aggressor has ratified the Rome Statute, this does not protect them from prosecution if there is sufficient evidence that a criminal order was issued by one of them. At the same time, it has been proven that the International Criminal Court is not a universal mechanism for bringing the aggressor country to justice for international crimes committed in Ukraine. In this regard, our state should work hard to establish a special international tribunal, similar to the Nuremberg, Tokyo, Yugoslav and Rwanda International Criminal Tribunals.