Проведення обшуку у світлі європейських правових стандартів

Abstract

У статті здійснено аналіз норм кримінального процесуального законодавства, які визначають порядок проведення обшуку. У результаті визначено процесуальні правила, у яких утілено європейські правові стандарти проведення вказаної слідчої дії. Водночас на основі аналізу слідчої практики й клопотань адвокатської спільноти виділено найбільш поширені з боку сторони обвинувачення порушення процесуальних приписів щодо порядку проведення обшуку, а саме: недопущення адвоката до проведення обшуку; проведення обшуку без ухвали слідчого судді; непред’явлення ухвали слідчого судді щодо дозволу на проведення обшуку; ненадання копії ухвали про дозвіл на проведення обшуку; проведення обшуку неуповноваженою особою (не вказана в ухвалі слідчого судді) тощо. Звернено увагу, що порушення процесуального порядку проведення обшуку, приписів і прав окремих учасників створюють підстави для подання адвокатами в суді скарг щодо визнання результатів обшуку неналежними й недопустимими доказами. Для оцінювання вказаних порушень процесуальних норм, що заявляються в адвокатських клопотаннях, наведено рішення судів. Зокрема, це стосується узагальненої практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Робиться висновок, що далеко не всі клопотання адвокатів щодо порушень процесуальних вимог під час проведення обшуків визнаються судами суттєвими. Водночас є підстави вважати, що значна частина суттєвих порушень має місце з боку працівників оперативних підрозділів поліції, слідчих і прокурорів через неусвідомлення сутності змін у кримінальному процесуальному законодавстві, унесених під впливом положень ратифікованої Україною Конвенції. Очевидно, що не останню роль у цьому відіграють застарілі уявлення, що склалися під впливом практики минулих років до оновлення кримінального процесуального законодавства, яким була суттєво змінена парадигма кримінального процесу. Шляхи усунення зазначених недоліків бачаться в проведенні глибоких наукових досліджень причин процесуальних порушень; систематичному проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів і судів; безумовному притягненні до відповідальності за систематичні брутальні порушення законодавства. The article analyzes the norms of criminal procedural legislation that determine the procedure for conducting a search. As a result, procedural rules were identified that embody European legal standards for conducting the specified investigative action. At the same time, based on the analysis of investigative practice and petitions of the legal community, the most common violations of procedural regulations by the prosecution regarding the procedure for conducting a search were identified. These include, in particular: not allowing a lawyer to conduct a search; conducting a search without the decision of the investigating judge; not presenting a decision on permission to conduct a search; not providing a copy of the decision on permission to conduct a search; conducting a search by a person who is not specified in the decision on permission to conduct a search, and others. It is noted that violations of procedural regulations and the rights of participants in criminal proceedings during a search result in the defense submitting motions and complaints in court to recognize the evidence obtained as inappropriate and inadmissible. To assess the specified violations of procedural norms, which are stated in the lawyers’ petitions, the court decisions are given. In particular, this concerns the generalized practice of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court. It is concluded that not all petitions of lawyers regarding violations of procedural requirements during searches are recognized by the courts as significant. At the same time, there are reasons to believe that a significant part of significant violations occur on the part of employees of operational police units, investigators and prosecutors due to a lack of awareness of the essence of changes in criminal procedural legislation, introduced under the influence of the provisions of the Convention ratified by Ukraine. It is obvious that not the least role in this is played by outdated ideas that have developed under the influence of the practice of past years before the renewal of criminal procedural legislation, which significantly changed the paradigm of criminal proceedings. Ways to eliminate the specified shortcomings are seen in: conducting in-depth scientific research into the causes of procedural violations; systematic training courses for law enforcement officers and courts; unconditional prosecution for systematic, brutal violations of the law.