Позиції й аргументи апеляційних судів під час встановлення відсутності події та складу булінгу в Україні: за матеріалами справ 2024–2025 років

Abstract

Одразу після визнання в Україні булінгу адміністративним правопорушенням вітчизняні правознавці здійснили низку наукових досліджень. Проте залишилися недослідженими аргументи й позиції судів апеляційної інстанції у випадках, коли вони визнавали відсутність складу та/або події правопорушення. Для узагальнення аргументації апеляційних судів автор звернувся до рішень 2024–2025 року, коли судова практика природним чином сформувала певні позиції та впливові рішення. Проаналізувавши зміст судових постанов, автор визначив кластер рішень, у яких суди встановили брак належних і допустимих доказів: по 8 справах це пов’язано з недоведеністю систематичності насильницьких діянь, по 5 справах – з недоведеністю завданої шкоди (чи ризику шкоди). У досліджені обґрунтовані певні рекомендації: приділяти більшу увагу якісному, а не кількісному критерію систематичності насильницьких діянь, щодо нагальної потреби у висновках Верховного Суду стосовно проблемних аспектів застосування норм права у сфері протидії булінгу. The recognition of the importance of the students` physical and mental health has drawn significant attention from society, scholars, and law enforcement agencies to the issue of violent actions in educational institutions. Immediately after bullying was classified in Ukraine as an administrative offense, Ukrainian legal scholars conducted a number of studies devoted to the nature of bullying in the context of human rights, the elements of this offense, the specifics of proceedings in relevant cases, problematic aspects of legal qualification and judicial review, as well as foreign experience in holding bullies criminally liable. However, the arguments and positions of appellate courts in cases where they established the absence of the elements and/or the event of the offense have not yet been sufficiently studied. This study uses methods of information retrieval in the court decision registry, analysis, synthesis, legal qualification, comparison, etc. To summarize appellate courts’ reasoning, the author turned to the decisions of 2024–2025, when judicial practice naturally formed certain positions and influential rulings. Based on the analysis of the judgments, the author identified several clusters of cases. The first cluster includes decisions (8 cases) where the courts found a lack of sufficient and admissible evidence due to failure to prove the systematic nature of violent acts. In 5 other cases, the absence of proven harm (or risk of harm) was decisive. The study substantiates certain recommendations, in particular: giving greater attention to qualitative rather than quantitative criteria for establishing the systematic nature of violent acts, and addressing the urgent need for Supreme Court guidance on problematic aspects of applying anti-bullying legislation.