Social contract and problems of its legal embodiment in Ukraine

Abstract

In contemporary socio-political studies, a social contract is usually viewed not as a concrete historical event, fixed by a number of documents available for research, but as the designation of some features of a long-standing historical process, which resulted in the emergence of modern liberal-democratic societies, to which Ukraine aspires A social contract is valid only if it recognizes at least the majority of members of society. Otherwise, while remaining a legitimate reason for the existence of a society, he loses his legitimacy. For the normal existence of a social organism, not only the content of the social contract, but also the method of its conclusion, should be legitimate.

Незважаючи на більш як 25-річне існування незалежної Української держави та більш як 20 років з моменту прийняття її Конституції, наразі Україна все ще перебуває в процесі формування політичної нації. На підставі авторських узагальнень констатовано, що чинна Конституція України, з одного боку, є не суспільним, а політико-правовим договором, що має здебільшого ознаки компромісу владних еліт і центрів влади – Президента і Парламенту. З іншого боку, український історико-політичний досвід на зламі тисячоліть увиразнює деякі фундаментальні аспекти самого феномена суспільного договору. В сучасних соціально-політичних дослідженнях суспільний договір зазвичай розглядається скоріше не як конкретна історична подія, закріплена низкою доступних для дослідження документів, а як позначення деяких рис довготривалого історичного процесу, в результаті якого виникли сучасні ліберально-демократичні суспільства, до якого прагне і Україна. Суспільний договір є чинним лише за умови, коли його визнає принаймні більшість членів суспільства. Інакше він, залишаючись леґальною підставою існування суспільства, втрачає власну леґітимність. Для нормального існування суспільного організму леґітимним має бути не лише зміст суспільного договору, а також спосіб його укладання.