Problematic issues of normative settlement of certain types of sales contracts

Abstract

Значну частку цивільного і господарського права становлять договірні відносини. При врегулюванні тих чи інших їх аспектів законодавець доволі часто залишає на розсуд сторін вирішення тих чи інших питань, натомість базові моменти, як правило, законодавець доволі чітко врегульовує, або, принаймні, пропонує певне регулювання, надаючи сторонам право у своїх конкретних договорах змінити ці положення. Нормативне врегулювання лише тоді може бути визнане ефективним, коли норми не потребують зусиль щодо свого тлумачення, коли вони однозначні у сприйнятті, що значно покращує процес їх реалізації. Одним із недоліків норм договірного права є «подвійне» врегулювання одних і тих самих договірних конструкцій. У статті аналізуються позитивні та негативні аспекти «подвійного» нормативного врегулювання таких різновидів договору купівлі-продажу, як міна, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу у Цивільному та Господарському кодексах України. Зазначається на наявності дублювання, акцентується на потребі приведення до уніфікованого вигляду дефініцій цих договорів, які наразі суттєво відрізняються, що ускладнює процес тлумачення, а, відтак, і реалізації нормативних положень. Пропонуються можливі варіанти вдосконалення нормативного врегулювання, натомість аргументується доцільність закріплення дефінітивної норми в одному кодифікованому акті та бланкетної норми з посиланням на інший кодифікований акт, або закріплення в одному з актів лише бланкетної норми та концентрація загальних норм в іншому кодифікованому акті. Зважаючи на дещо звужений, порівняно з цивільними відносинами, суб’єктний склад господарських відносин, обґрунтовується доцільність такої концентрації саме у Цивільному кодексі України. Як на істотний недолік нормативного врегулювання вказується на відсутність нормативного визначення (дефініції) предметів більшості з договорів, аналіз яких проводиться у публікації.