Legal provision of mediation in Ukraine

Abstract

Потреба впровадження інституту медіації до правової системи України у цивільний та кримінальний процеси викликана, зокрема, необхідністю розвантаження судової системи України, оскільки завищена кількість справ, які знаходяться в провадженні суддів, не дає можливості здійснювати у повному обсязі належну підготовку та розгляд таких справ. Розглянуті основні положення внесених до Верховної Ради України проектів Закону «Про медіацію» № 2480-1 від 09 квітня 2015 р. та № 3665 від 17 грудня 2015 р. Запропоновані визначення медіації, медіатора, сфери застосування медіації, видів спорів, по яких проведення медіації доцільно встановити обов’язковим, угоди за результатами медіації. Так, під медіацією слід розуміти позасудове врегулювання спору за участю нейтральної сторони – медіатора, який шляхом ведення перемовин зі сторонами спору досягає прийняття цими сторонами взаємовигідного для них рішення. Медіатором є фізична особа, яка внесена до Єдиного реєстру медіаторів України, держателем якого є Міністерство юстиції України, або до реєстру медіаторів країни – члена Європейського Союзу. Мінімальний вік медіатора в Україні, який може проводити медіацію по спорах, пов’язаних з порушенням тих чи інших нормативно закріплених прав, доцільно встановити у двадцять п’ять років, а також передбачити обов’язковість наявності у нього вищої юридичної освіти та стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше три роки. У Законі України «Про медіацію» доцільно передбачити перелік спорів, по яких проведення медіації встановити обов’язковим. Крім того доцільно визнати угоду за результатами медіації обов’язковою для виконання сторонами у визначені ним строки. У разі ж невиконання стороною взятих на себе зобов’язань передбачити їх виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».