Vice-presidency in the system of state power highest bodies: world constitutional theory and practice

Abstract

Дослідницька робота присвячена аналізу конституційно-правового статусу віцепрезидента в системі вищих органів державної влади в різних країнах світу. Автори визначили його переваги та недоліки з точки зору ефективності, стабільності та безперервності державного управління. В усіх президентських республіках конституціями запроваджено посаду заступника президента – віце-президента з чітко визначеними його повноваженнями як за діяльності чинного президента, так і за його відсутності. Однак і тут спостерігаються суттєві відмінності залежно від географічних, історичних, традиційно-правових та соціально-політичних особливостей держав з президентською формою правління. Авторами з’ясовано, що найбільш стабільним і ефективним є цей конституційно-правовий інститут виявився США – країні з президентською формою республіки, що пройшла шлях від звичаєво-традиційного підгрунтя до нормативно-конституційного регулювання. Водночас цей інститут не позбавлений певних суперечностей і колізій, коли, наприклад, віце-президент обирається за системою виконавчої влади,а здійснює конституційно закріплені повноваження у сфері законодавчої влади. У Латинській Америці постаті віце-президентів є переважно технічними, оскільки підлягають значній політичній персоніфікації з боку чинних президентів. Водночас у сучасній латиноамериканській моделі президентства є кілька важливих демократичних елементів. Там активізуються багатопартійні системи, що створює умови для появи парламентської та позапарламентської опозиції президентській владі як однієї з ознак системи стримувань і противаг. У решті світу, переважно в змішаних республіках, інститут віце-президентства майже не існує. Проте остаточно не вирішено порядок передачі тимчасових повноважень глави держави, що періодично порушує питання переходу від змішаного (дуалізм виконавчої влади) до специфічного типу республіканського правління – президентського чи парламентського.