Вирішення конфліктів через медіацію у діяльності адвокатів: теоретико-правовий аспект

Abstract

Надано теоретико-правову характеристику вирішення конфліктів за допомогою медіаційної процедури у діяльності адвокатів. Досліджено поняття медіаційної процедури та її закріплення на законодавчому рівні. Обґрунтовано необхідність медіації під час розв’язання конфліктів між сторонами спору. Визначено, що результатом успішної медіації є досягнута під час обговорення конкретна угода. Рішення, прийняті в медіації, можуть бути закріплені в угоді лише в разі, якщо кожна зі сторін конфлікту їх визнає. Проаналізовано напрями правового регулювання процедури медіації як сучасного методу вирішення юридичних конфліктів за участю адвоката. Особливу увагу приділено основним напрямам участі адвоката у медіаційному процесі – представництву інтересів сторін та діяльності у якості медіатора. Встановлено та проаналізовано ознаки, за якими можливо визначити специфіку діяльності адвоката-медіатора. Виявлено переваги і недоліки у наданні медіативної допомоги адвокатом-медіатором. Визначено шляхи удосконалення правового регулювання процедури медіації у нашій державі. Зроблено висновок про те, що медіація є надзвичайно ефективним альтернативним способом вирішення конфлікту, зважаючи на те, що в українському суспільстві правові відносини, пов’язані з цим інститутом, фактично реалізуються у різних галузях права, незважаючи на відсутність профільного законодавчого акта.