Вплив воєнного стану в Україні на здійснення адміністративного судочинства

Abstract

У статті розглядається питання щодо впливу воєнного стану на здійснення судового провадження з розгляду справ, які виникли зі спірних правовідносин публічного спору. Важливим є те, що публічно-правові спори виникають між суб`єктами владних повноважень і юридичними особами та фізичним особами щодо здійснення ними управлінських функцій, які їм делегувала держава. Здебільшого обсяг повноважень набув розширення або навпаки став вужчим під час дії воєнного стану. Проводиться аналіз законодавчої бази та механізму здійснення правосуддя, серед яких основними є: Конституція України; Кодекс адміністративного судочинства України; Закон України «Про судоустрій та статус суддів»; Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 року № 1200/2/15-18; Закон України «Про електронні довірчі послуги»; Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Адміністративні суди в умовах воєнного стану, задля належного здійснення правосуддя в Україні змушені пристосовуватись до нестандартних та важких реалій функціонування, що здебільшого відзначаються цілою низкою проблем організаційного і матеріально-технічного характеру. Проблеми виникають і під час судового процесу. Проте, попри повномасштабне вторгнення і здійснення збройної агресії расією спрямованої проти суверенітету і територіальної цілісності України – Основний закон та гарантії конституційних справ людини є обов’язковими і не можуть бути обмежені. З цих підстав адміністративні суди зумовлені певними складнощами і особливостями продовжують виконувати своє завдання спрямоване на ефективних захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єкта владних повноважень. Особливості зумовлені, зокрема: 1) доповненим переліком оновлених способів інформування учасників процесу про судовий розгляд щодо місця, дати та часу розгляду справи, а саме з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, і, з використанням мобільного застосунку Порталу Дія; 2) наданням суб’єктам процесу можливості визначати особливості роботи суду з урахуванням актуальної ситуації у регіоні; 3) вирішенням питань Вищою радою правосуддя за поданням Голови Верховного Суду щодо зміни підсудності судових справ у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного стану. Дані особливості вже закріплені на законодавчому рівні та втілюються у практичному застосуванні. Проте, на даний час у цій сфері все ще залишаються не вирішені проблеми, які потребують удосконалення та усунення прогалин в законодавстві, наприклад, в частині подання доказів суб’єктами владних повноважень у справах щодо оскарження їх рішень, фізичними або юридичними особами в судовому порядку. Деякі суди тлумачать частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, як подання сторонами нових доказів, тобто суб’єкти владних повноважень користуючись даною нормою подають нові докази, які не були наявні на час прийняття ними оскаржуваного рішення про накладення штрафних санкцій. Існує колізія в Кодексі адміністративного судочинства України в частині визначення громадянина відповідачем в адміністративному процесі та стягнення з нього санкцій, штрафів, що в свою чергу перетворює судовий орган в фіскальний орган, дана норма суперечить завданню адміністративного судочинства. Звісно, суди можуть самостійно відкоригувати практикою прогалини в законодавстві, проте суддівського складу, як місцевих, апеляційних, так,і, Верховному Суді призводить до постійної її зміни і коливань. З урахуванням цього пропонуємо внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які будуть спрямовані врегулювання прогалини на законодавчому рівні, а саме: визначити щодо доказів, які має право подавати суб’єкт владних повноважень під час оскарження прийнятого ним рішення, визначивши ті які лягли в основу прийняття рішення, але не після вже вирішення питання про застосування штрафних санкцій; виключити, що громадянин або юридична особа може бути відповідачем у справі за зверненням з позовною заявою суб’єкта владних повноважень, оскільки це унеможливлює виконання судами головного завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Також у статті висвітлено, що сам юридичний факт введення в державі воєнного стану на даний час не впливає на перебіг процесуальних строків у адміністративному судочинстві, не закріплено на законодавчому рівні, як поважна підстава для його поновлення. Привертаємо увагу на те, що поновлення процесуальних строків у справі з підстав введення воєнного стану залишається на розсуд суду в залежності від наведених обґрунтувань в клопотанні про поновлення процесуального строку та наданих доказів, які суд вже розглядає та визначає щодо їх належності. В той же час, на веб-сайтах судової влади містяться рекомендації, що воєнний стан може бути визнаний поважною причиною для поновлення чи продовження процесуального строку, проте це лише рекомендації. The article examines the issue of the impact of martial law on the conduct of judicial proceedings concerning cases arising from disputed public legal relations. It is important to note that public law disputes arise between entities exercising governmental authority and legal or natural persons regarding the performance of administrative functions delegated to them by the state. Generally, the scope of powers has either expanded or, conversely, become narrower during the period of martial law. An analysis of the legislative framework and the mechanism for the administration of justice is conducted, among which the main sources include: the Constitution of Ukraine; the Code of Administrative Court Procedure of Ukraine; the Law of Ukraine on the Judiciary and Status of Judges; the Procedure for Maintaining the Unified State Register of Judicial Decisions, approved by the resolution of the High Council of Justice dated April 19, 2018, No. 1200/2/15-18; the Law of Ukraine on Electronic Trust Services. The Law of Ukraine ‘On the Legal Regime of Martial Law’. Administrative courts under martial law conditions are compelled to adapt to nonstandard and challenging operational realities to ensure the proper administration of justice in Ukraine, which are predominantly characterized by a whole range of organizational and logistical issues. Problems also arise during the judicial process. However, despite the full-scale invasion and armed aggression by Russia directed against the sovereignty and territorial integrity of Ukraine, the Fundamental Law and guarantees of constitutional human rights are mandatory and cannot be restricted. For these reasons, administrative courts, influenced by certain difficulties and peculiarities, continue to carry out their tasks aimed at effectively protecting the rights, freedoms, and interests of individuals, as well as the rights and interests of legal entities against violations by entities with authority. The peculiarities are determined, in particular, by: 1) an expanded list of updated methods for informing participants in the process about the court hearing regarding the place, date, and time of the case review, specifically using the Unified State Web Portal of Electronic Services and the Diia mobile application; 2) providing participants in the process with the opportunity to determine the characteristics of the court’s operations considering the current situation in the region. 3) The resolution of issues by the High Council of Justice at the request of the Chair of the Supreme Court regarding the change of jurisdiction of court cases in cases where the administration of justice by the court is impossible due to objective reasons during martial law. These particular features have already been enshrined at the legislative level and are being implemented in practical application. However, there remain unresolved problems in this area that require improvement and the elimination of gaps in legislation, such as in relation to the submission of evidence by entities exercising public authority in cases concerning the appeal of their decisions, by individuals or legal entities in court proceedings. Some courts interpret part 2 of Article 77 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine as permitting parties to submit new evidence, meaning that entities exercising public authority, using this provision, present new evidence that was not available at the time they made the contested decision regarding the imposition of penalty sanctions. There is a conflict in the Code of Administrative Procedure of Ukraine regarding the definition of a citizen as a respondent in administrative proceedings and the imposition of sanctions and fines on them, which in turn transforms the judicial body into a fiscal authority. This provision contradicts the purpose of administrative proceedings. Of course, courts can independently address gaps in legislation through their practices; however, the composition of judges in local, appellate, and the Supreme Court leads to constant changes and fluctuations. In light of this, we propose amendments to the Code of Administrative Procedure of Ukraine aimed at resolving the gaps at the legislative level, namely: Determine the evidence that an authority is entitled to present when challenging a decision it has made, identifying the evidence that formed the basis for the decision, but not after the matter regarding the imposition of penalties has already been resolved; exclude the possibility that a citizen or legal entity can be a defendant in a case based on a claim filed by an authority, as this would hinder the courts from fulfilling the primary purpose of administrative judiciary as defined in Article 1 of the Code of Administrative Judicial Proceedings of Ukraine. Furthermore, the article highlights that the mere legal fact of the declaration of martial law in the country does not currently affect the course of procedural time limits in administrative proceedings, as it is not enshrined at the legislative level as a valid reason for their extension. We draw attention to the fact that the renewal of procedural time limits in a case based on the introduction of martial law remains at the discretion of the court, depending on the justifications presented in the motion for the renewal of the procedural time limit and the evidence submitted, which the court is already reviewing and determining regarding their relevance. At the same time, ntain recommendations stating that martial law may be recognized as a valid reason for renewing or extending procedural time limits; however, these are merely recommendations.