Abstract:
Розглянуто наявні розбіжності вчених щодо питання про сутність римського права і його
дуалізм у цілому і про визначення римського «індивідуалізму». Досліджено, що пануючий в
сучасній юридичній науці погляд на приватне право як виняткову сферу індивіда, де він
«прихований» від держави, не сягає своїм корінням у давньоримський світогляд. Визначено, що
таке розуміння дуалізму приватного та публічного не було у римському суспільстві. Акцентовано,
що неможливо різко розмежувати публічне та приватне римське право. Встановлено, що саме
публічне як відзеркалення причетності до громадських справ, де громадянин діє як повноправний
суб’єкт римського права, впливає на розвиток індивідуума як вільну особистість, на яку
покладалася уся відповідальність за долю держави у республіканському Римі.