Abstract:
У статті аналізуються засоби відшкодування росією шкоди, завданої Україні внаслідок її
збройної агресії, їхні проблемні та позитивні риси, з урахуванням норм міжнародного права щодо
юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності. Автор розглядає такі засоби в контексті
юрисдикційних імунітетів росії, як адміністративні процедури, створені в Україні; судові
провадження в українських та іноземних судах; рішення міжнародних судів та арбітражів;
міжнародна компенсаційна комісія. У статті робиться припущення, що зміни до національного
законодавства та нова судова практика різних держав поступово стають доказами існування норми
звичаєвого міжнародного права, котра дозволяє обмежувати юрисдикційні імунітети держав та
їхньої власності у випадку спричинення шкоди під час збройних конфліктів. The article
analyzes the means of compensation by russia for the damage caused in Ukraine as a result of its armed
aggression, their problematic and positive features, taking into account the norms of international law
regarding the jurisdictional immunities of states and their property. The author considers such means in
the context of jurisdictional immunities of russia, as administrative procedures created in Ukraine (with
the help of Ukrainian state funds); legal proceedings in Ukrainian and foreign courts; decisions of
international courts and arbitral tribunals; international compensation commission. The author offers
various options for overcoming russia’s jurisdictional immunities.
The author makes an analysis of the problem referring to national and foreign national legislation,
international conventions, decisions of Ukrainian and foreign courts as well as the judgments of
international courts such as the International Court of Justice and the European Court of Human Rights.
The article concludes that it is of paramount importance to introduce into the legislation of
Ukraine restrictions on the jurisdictional immunities of foreign countries if they cause damage to
individuals, legal entities, the state, in particular as a result of aggression, and at the same time, through
diplomatic channels, to seek the introduction of similar norms into the law of other countries. The author
upholds the idea to set up a special compensation commission on the basis of an international treaty,
where a ‘tort exception’ must be ensured.
The article assumes that changes to national legislation and new judicial practice of various states
gradually become proof of the existence of a norm of customary international law, which allows limiting
the jurisdictional immunities of states and their property in the event of harm caused during armed
conflicts.
