Abstract:
Дисертацію присвячено аналізу існуючих наукових підходів,
законодавства України і практики його реалізації з метою узагальнення та
розв’язання наукового завдання, пов’язаного із формуванням цілісного та
системного розуміння забезпечення безпеки водних ресурсів України засобами
адміністративного права.
З’ясовано сутність адміністративно-правовової охорони водних ресурсів,
яку визначено як врегульований переважно нормами адміністративного права
особливий вид природоохоронної діяльності держави, який передбачає
цілеспрямовану активну публічно-правову форму запобігання та реагування
держави в особі спеціально уповноважених органів та інституцій
громадянського суспільства на адміністративні правопорушення водного
законодавства, впливу на процеси водокористування, відтворення та
збереження водних ресурсів з метою забезпечення сталого і екологічно
збалансованого розвитку водоресурсного потенціалу країни.
Безпеку водних ресурсів запропоновано розглядати як невідʼємну
складову екологічної безпеки держави та такий стан водно-ресурсної сфери
країни, ключові параметри якого здатні задовольнити потреби населення та
економіки в необхідних ресурсах і відповідати системі національних
пріоритетів у координатах екологічних інтересів та загроз, основними з визнано: високий рівень водоємності і забруднення, зношеність устаткування в
системах водопостачання та водовідведення, недостатня енергозабезпеченість
їх функціонування, а також обмежена природна водозабезпеченість територій,
де розміщені найбільші споживачі водиДоведено, що підтримання належного режиму законності у сфері
використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів можливе лише
застосуванням комплексу заходів, серед яких: додаткові заборони та
зобовʼязання, що передбачає превентивний контроль за їх виконанням;
спеціальні адміністративні заходи, спрямовані на встановлення і підтримання
режимних правил - державний моніторинг вод, оцінка впливу на довкілля,
державний облік вод та водокористування, реєстраційні заходи, ліцензування
тощо; дозвільно-ліцензійні заходи, що передбачають видачу дозволів на
спеціальне водокористування, анулювання, здійснення переоформлення та
видачу дублікатів дозволів на проведення робіт на землях водного фонду;
видачу дозволів на спеціальне водокористування водних об’єктів у зоні
відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та
ін.; система публічного контролю і нагляду за додержанням фізичними та
юридичними особами вимог водного законодавства; організаційно-технічне
забезпечення встановлених режимних правил, що дозволяє ефективно
попереджати, виявляти і припиняти відповідні порушення водного
законодавства, і т.д.
Встановлено, що адміністративно-правова охорона водних ресурсів має
специфічні, лише їй притаманні риси, зокрема: будується на основі правил,
норм і стандартів не лише національного водного законодавства, але й
міжнародних регуляторів, у тому числі так званого «мʼякого» водного права;
здійснюється як загальними, так і спеціально уповноваженими органами
виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування; передбачає
ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;
передбачає здійснення паспортизації річок і джерел питного водопостачання;
здійснюється через встановлення водоохоронних зон, виділення земельних
ділянок під прибережні захисні смуги, встановлення смуг відведення з
особливим режимом користування, встановлення берегових смуг водних
шляхів, зон санітарної охорони; передбачає пряму заборону на проектування ібудівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств,
на введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан
вод, скидання у водні об'єкти відходів і сміття та ін.; має як запобіжний, так і
карально-примусовий характер впливу на суспільні відносини у сфері
раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
тощо.
Підкреслено важливість адміністративно-правової охорони водних
ресурсів, що зумовлено необхідністю: забезпечення водної безпеки як
невідʼємної складової екологічної безпеки держави в цілому; здійснення
цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і
галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони
вод, запобігання їх шкідливій дії; своєчасного виявлення негативних процесів,
що впливають на якість вод і стан водних об'єктів; забезпечення додержання
усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства
шляхом здійснення публічного контролю та нагляду; адаптації водного
законодавства України до вимог ЄС, що пояснюється ще й специфікою водних
питань та процесів, що мають безпосереднє відношення й до України, серед
яких явища транскордонності, транзитний фактор, наявність міжнародних
річкових басейнів; застосування заходів державного примусу, в тому числі
адміністративної відповідальності, до порушників водного законодавства;
запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їх
наслідків.
Запропоновано концептуальний підхід до законодавчого регулювання
водних відносин, що передбачатиме: 1) законодавче розмежуванння функцій
управління водними ресурсами та надання екосистемних послуг, повʼязаних з
використанням водних обʼєктів, та їх відповідної охорони; 2) прийняття у
звʼязку із цим окремого Закону України «Про охорону вод (водних обʼєктів)»,
який має стати базисом в організації водоохоронних заходів та забезпечення
уповноваженими субʼєктами охорони вод від забруднення, засмічення і
вичерпання; 3) створення відповідної організаційної водоохоронної за європейською моделлю та кращими світовими практиками, що у свою чергу
повинно сприяти забезпеченню водної безпеки держави, як обов'язкової
передумови її сталого розвитку, шляхом вироблення правових, інституційних
та економічних механізмів;
Здійснено характеристику суб’єктів адміністративно-правової охорони
водних ресурсів в Україні, яка представлена у вигляді системи органів
публічного адміністрування різної компетенції та функціонального
спрямування, поділити які запропоновано на субʼєктів: загальної (Президент
України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування), міжгалузевої
(Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України,
Державна служба України з надзвичайних ситуацій), галузевої (Міністерство
захисту довкілля та природних ресурсів України), функціональної (Державна
екологічна інспекція України, Державне агентство водних ресурсів України,
Державна служба геології та надр України), консультативно-дорадчої
(басейнові ради) та громадсько-самоврядної (громадські організації екологоохоронного спрямування) компетенції.
Удосконалено наукові підходи щодо характеристики публічного
контролю у сфері правової охорони водних ресурсів, а саме: 1) основними
напрямами його є державний, громадський та виробничий контролі за
використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 2) предмет
такого контролю складає діяльність підконтрольних субʼєктів за фактичним
виконанням водного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів,
інструкцій, правил, нормативів і стандартів з охорони водних ресурсів, а також
кількісні та якісні результати цієї діяльності, доцільність вибору засобів і
способів виконання ними своїх водооохоронних обовʼязків; 3) завдання
контролю полягають в забезпеченні додержання усіма юридичними та
фізичними особами вимог водного законодавства, дотримання законодавством порядку регулювання правових відносин з метою забезпечення
збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод дляпотреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони
вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям
вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також
охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на
водокористування.
Обгрунтовано необхідність удосконалення адміністративно-деліктних
норм у сфері охорони водних ресурсів, зокрема шляхом: 1) встановлення
адміністративної відповідальності за: а) перевищення нормативів гранично
допустимих концентрацій шкідливих сполук, що забруднюють воду;
б) порушення природних умов поверхневого стоку під час будівництва і
експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
в) незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську
каналізацію або зливову каналізацію та незаконне скидання зворотних вод;
г) допущення наднормативних, аварійних і залпових скидів забруднюючих
речовин у водні об’єкти; д) відмову від надання (приховування) проектної
документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших
об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які
приймали об’єкт в експлуатацію; е) порушення строків внесення зборів за
використання природних ресурсів та за забруднення навколишнього
природного середовища; ж) порушення правил експлуатації на водних обʼєктах
водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням;
2) встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за
порушення вимог водоохоронного законодавства; 3) усунення дисбалансу між
фактичним розміром заподіяної навколишньому природному середовищу
шкоди та сумою існуючих штрафів.
Уточнено характерні ознаки адміністративно-правових заходів, що
застосовуються у сфері охорони водних ресурсів, серед яких: а) обовʼязкова
врегульованість нормами права, переважно адміністративного;
б) спрямованість на створення необхідного адміністративно-правового режиму
охорони водних ресурсів; в) застосованість законодавчо визначеною системоюсубʼєктів публічного адміністрування водоохоронною сферою; г) реуглятивний
вплив на водоохоронні правовідносини з метою їх створення, зміни або
припинення; д) спрямованість не лише на припинення адміністративних
правопорушень, але й їх недопущення та запобігання скоєнню у подальшому;
е) можливість застосування як до фізичних, так і юридичних осіб -
водокористувачів; можливість мати як примусовий, так і не примусовий
характер; ж) спрямованість на досягнення мети природоохоронної діяльності
через моральний, організаційно-правовий, майновий, особистісний вплив на
учасників суспільних відносин, які виникають у зазначеній сфері, підтримання
належного стану захищеності об’єктів екологічної сфери від антропогенних і
природних загроз, попередження і припинення водних правопорушень,
притягнення винних до адміністративної відповідальності, а також виявлення
та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Розглянуто світовий досвід адміністративно-правової охорони водних
ресурсів, а також міжнародні стандарти регулювання водоохоронних заходів,
що дозволило обґрунтувати можливості його адаптації для України, шляхом:
по-перше, імплементації європейського екологічного законодавства та
зобов'язання щодо запровадження «водних» екологічних вимог відповідно до
чинних у країнах ЄС та світу; по-друге, відмови від адміністративнокомандного підходу управління на користь приватизаційного з басейновою
інтегрованою формою організації охорони водних ресурсів; по-третє,
апроксимації Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24
листопада 2010 року про промислові викиди (в частині інтегрованого
запобігання та контролю забруднення водних ресурсів); по-четверте, створення
відповідної організаційної водоохоронної структури за європейською моделлю
та кращими світовими практиками, що у свою чергу повинно сприяти
забезпеченню водної безпеки держави, як обов'язкової передумови її сталого
розвитку, шляхом вироблення правових, інституційних та економічних
механізмів; по-пʼяте, обовʼязкове делегування значних повноважень з та використання водних ресурсів органам місцевого самоврядування; пошосте, широке залучення громадськості як в контролі, так і в плануванні та
здійсненні управління водними ресурсами певної адміністративнотериторіальної одиниці; по-сьоме, обовʼязкове врахування інтересів місцевої
громади; по-восьме, забезпечення реалізації послідовних програмно-цільових
заходів охорони цього природного компонентуThe dissertation is devoted to the analysis of existing scientific approaches, the
legislation of Ukraine and the practice of its implementation in order to generalize
and solve the scientific task related to the formation of a holistic and systematic
understanding of ensuring the security of water resources of Ukraine by means of
administrative law.
The essence of the administrative-legal protection of water resources is
clarified, which is defined as a special type of environmental protection activity of
the state regulated mainly by the norms of administrative law, which provides for a
purposeful active public-legal form of prevention and response of the state in the
form of specially authorized bodies and institutions of civil society to administrative
offenses of water legislation, influence on the processes of water use, reproduction
and preservation of water resources in order to ensure sustainable and ecologically
balanced development of the country's water resource potentialIt is proposed to consider the security of water resources as an integral
component of the ecological security of the state and such a state of the country's
water resource sphere, the key parameters of which are able to satisfy the needs of
the population and the economy in the necessary resources and correspond to the
system of national priorities in the coordinates of ecological interests and threats, the
main ones of which are recognized as: high the level of water capacity and pollution,
wear and tear of equipment in water supply and drainage systems, insufficient energy
security for their operation, as well as limited natural water supply of the territories
where the largest water consumers are located.
It has been proven that maintaining the proper regime of legality in the field of
water use, protection and reproduction of water resources is possible only by
applying a set of measures, including: additional prohibitions and obligations, which
provide for preventive control over their implementation; special administrative
measures aimed at establishing and maintaining regulatory rules - state water
monitoring, environmental impact assessment, state accounting of water and water
use, registration measures, licensing, etc.; permit-licensing measures that provide for
the issuance of permits for special water use, cancellation, reissue and issuance of
duplicate permits for works on the lands of the water fund; issuing permits for
special water use of water bodies in the exclusion zone and the zone of unconditional
(mandatory) resettlement of the territory that has undergone radioactive
contamination as a result of the Chernobyl disaster, etc.; a system of public control
and supervision of compliance by individuals and legal entities with the requirements
of water legislation; organizational and technical support of established regime rules,which allows effective prevention, detection and termination of relevant violations of
water legislation, etc.
It was established that the administrative-legal protection of water resources
has specific, unique features, in particular: it is built on the basis of rules, norms and
standards not only of national water legislation, but also of international regulators,
including the so-called "soft" water law; carried out by both general and speciallyauthorized bodies of executive power, as well as local self-government bodies;provides for the maintenance of state records of water use and the state water
cadastre; provides for certification of rivers and sources of drinking water supply; is
carried out through the establishment of water protection zones, the allocation of
land plots for coastal protection strips, the establishment of diversion strips with a
special mode of use, the establishment of coastal strips of waterways, sanitary
protection zones; provides for a direct ban on the design and construction of directflow water supply systems for industrial enterprises, on the commissioning of
enterprises, structures and other objects that affect the state of water, dumping of
waste and garbage into water bodies, etc.; has both a preventive and a punitive and
coercive nature of influence on social relations in the sphere of rational use and
protection of water and reproduction of water resources, etc.
The importance of administrative and legal protection of water resources is
emphasized, which is due to the necessity of: ensuring water security as an integral
component of the ecological security of the state as a whole; implementation of
purposeful and effective activities to meet the needs of the population and economicsectors in water, conservation, rational use and protection of water, prevention of
their harmful effects; timely detection of negative processes affecting the quality of
water and the state of water bodies; ensuring compliance by all legal entities and
individuals with the requirements of water legislation by means of public control and
supervision; adaptation of the water legislation of Ukraine to the requirements of the
EU, which is also explained by the specificity of water issues and processes that are
directly related to Ukraine, including cross-border phenomena, the transit factor, the
presence of international river basins; application of measures of state coercion,
including administrative liability, to violators of water legislation; prevention of
harmful effects of water and accidents on water bodies and elimination of their
consequences.A conceptual approach to the legislative regulation of water relations is
proposed, which will include: 1) legislative demarcation of the functions of water
resources management and the provision of ecosystem services related to the use of
water bodies and their respective protection; 2) in connection with this, the adoptionof a separate Law of Ukraine "On the Protection of Water (Water Bodies)", which
should become the basis for the organization of water protection measures and the
provision of water protection against pollution, clogging and depletion by authorized
entities; 3) creation of an appropriate organizational water protection structure based
on the European model and best global practices, which in turn should contribute to
ensuring the water security of the state, as a necessary prerequisite for its sustainable
development, through the development of legal, institutional and economic
mechanisms;
A characterization of the subjects of administrative and legal protection of
water resources in Ukraine was carried out, which is presented in the form of a
system of public administration bodies of various competences and functional
direction, which are proposed to be divided into subjects: general (the President of
Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, local
bodies of the executive authorities and local self-government bodies), inter-sectoral
(Ministry of Internal Affairs of Ukraine, National Police of Ukraine, State
Emergency Service of Ukraine), sectoral (Ministry of Environmental Protection and
Natural Resources of Ukraine), functional (State Ecological Inspection of Ukraine,
State Water Resources Agency of Ukraine, State Service of Geology and Subsoil of
Ukraine), consultative and advisory (basin councils) and public self-governing
(public organizations of environmental protection) competence.
Scientific approaches to the characteristics of public control in the field of
legal protection of water resources have been improved, namely: 1) its main
directions are state, public and industrial control over the use and protection of water
and reproduction of water resources; 2) the subject of such control is the activity of
controlled subjects in the actual implementation of water legislation, subordinatelegal acts, instructions, rules, regulations and standards for the protection of water
resources, as well as the quantitative and qualitative results of this activity, the
expediency of choosing the means and methods of their implementation water
protection duties; 3) the tasks of control are to ensure compliance by all legal entities
and individuals with the requirements of water legislation, compliance with theprocedure established by legislation for the regulation of legal relations in order to
ensure the preservation, scientifically based, rational use of water for the needs of the
population and economic sectors, reproduction of water resources, protection of
water from pollution , clogging and depletion, prevention of harmful effects of water
and elimination of their consequences, improvement of the condition of water
bodies, as well as protection of the rights of enterprises, institutions, organizations
and citizens to use water.
The need to improve the administrative-delict norms in the field of water
resources protection is substantiated, in particular by: 1) establishing administrative
responsibility for: a) exceeding the norms of maximum permissible concentrations of
harmful compounds that pollute water; b) violation of the natural conditions of
surface runoff during the construction and operation of highways, railways and other
engineering communications; c) illegal creation of return water discharge systems
into water bodies, city sewers or storm sewers and illegal return water discharge; d)
allowing excessive, emergency and volley discharges of polluting substances into
water bodies; e) refusal to provide (conceal) project documentation and conclusions
regarding the quality of projects of enterprises, structures and other objects that may
affect the state of water, as well as acts and conclusions of the commissions that
accepted the object into operation; f) violation of the terms of payment of fees for the
use of natural resources and for pollution of the natural environment; g) violation of
the rules of operation on water bodies of water intake structures that are not equipped
with fish protection equipment; 2) establishment of administrative liability of legal
entities for violation of requirements of water protection legislation; 3) elimination of
the imbalance between the actual amount of environmental damage and the amount
of existingof existing fines.
The characteristic features of administrative and legal measures applied in the
sphere of water resources protection are specified, including: a) mandatory
regulation by legal norms, mainly administrative; b) focus on creating the necessary
administrative and legal regime for the protection of water resources; c) applicability
of the legally defined system of public administration entities to the water protectionsphere; d) regulatory influence on water protection legal relations for the purpose of
their creation, change or termination; e) focus not only on the termination of
administrative offenses, but also on their prevention and prevention of their
commission in the future; f) the possibility of application to both physical and legal
entities - water users; the possibility to have both coercive and non-coercive
character; g) focus on achieving the goal of nature protection activities through
moral, organizational, legal, property, and personal influence on the participants of
social relations that arise in the specified sphere, maintenance of the proper state of
protection of objects of the ecological sphere from anthropogenic and natural threats,
prevention and termination of water offenses , bringing the guilty to administrative
responsibility, as well as identifying and eliminating the causes and conditions that
contribute to their commission.The world experience of administrative and legal protection of water resources
was considered, as well as international standards for the regulation of water
protection measures, which made it possible to substantiate the possibilities of its
adaptation for Ukraine, by: first, the implementation of European environmental
legislation and the obligation to introduce "water" environmental requirements in
accordance with valid in EU countries and the world; secondly, abandoning the
administrative-command approach of management in favor of privatization with abasin-integrated form of organization of water resources protection; thirdly,
approximations of Directive 2010/75/EC of the European Parliament and the Council
of November 24, 2010 on industrial emissions (in terms of integrated prevention and
control of water pollution); fourth, the creation of an appropriate organizational
water protection structure based on the European model and the best global practices,
which in turn should contribute to ensuring the water security of the state, as a
mandatory prerequisite for its sustainable development, by developing legal,
institutional and economic mechanisms; fifth, mandatory delegation of significantpowers for the protection and use of water resources to local self-government bodies;
sixth, broad involvement of the public in both control and planning and
implementation of water resources management of a certain administrative-territorialunit; seventh, mandatory consideration of the interests of the local community;
eighth, ensuring the implementation of consistent program-targeted measures for the
protection of this natural component.