Abstract:
Досліджено порядок проведення екстрадиції як окремого правового інституту.
Проаналізовано поняття «екстрадиція» та «видача осіб» через призму національного
кримінального процесуального та міжнародного права, що допомогло визначити сутність такого
явища та актуальні проблеми, котрі потребують розв’язання. Так, під екстрадицією слід розуміти
передачу особи державі, компетентні органи якої розшукують цю особу для притягнення до
кримінальної відповідальності або виконання вироку. Однак Європейська конвенція про видачу
правопорушників не містить поняття «екстрадиція», а натомість використовує термін «видача
особи». У зв’язку з цим науковці поділилися на два табори: одні переконані, що це синоніми, а
інші вбачають у терміні «екстрадиція» ширше значення. Водночас на основі проведеного аналізу
сформовано декілька висновків у частині наявних суперечностей між підходами науковців до
визначення сутності поняття «екстрадиція», котре варто розглядати у широкому і вузькому
розумінні. Щодо першого підходу, на доктринальному рівні поняття «екстрадиція» має більш
змістовний характер порівняно з нормативно-правовим закріпленням. З приводу другого підходу,
вузького, на рівні національного законодавства процесуальний статус осіб, які підлягають
екстрадиції, не до кінця визначений, у зв’язку із наявними правовими колізіями, котрі пов’язані з
регулюванням цього питання різними галузями права, що потребує усунення шляхом внесення
законодавчих ініціатив для забезпечення дієвості реалізації процедури екстрадиції та
результативності міжнародного співробітництва. Окрім цього, було проаналізовано п’ять
принципів проведення видачі особи, що обумовлюють сутність такої процедури та гарантують
законність її проведення. Доведено, що екстрадиція є важливим елементом боротьби з
транскордонною злочинністю, вона спрямована на зниження її рівня і в цілому сприяє
поліпшенню міжнародних відносин та якісному співробітництву між державами-учасницями
Європейської конвенції про видачу правопорушників. The author examines the procedure for extradition as a separate legal institution.
The author analyzes the concepts of «extradition» and «extradition of persons» through the prism of
national criminal procedure and international law, which helped to determine the essence of this
phenomenon and the current issues that need to be addressed. Thus, extradition should be understood as
the transfer of a person to the State whose competent authorities are looking for that person for criminal
prosecution or execution of a sentence. However, the European Convention on Extradition does not
contain the concept of «extradition», but instead uses the term «extradition». In this regard, scholars have
divided into two camps: some are convinced that these are synonymous, while others see the term
«extradition» as having a broader meaning. At the same time, based on the analysis, a number of
conclusions have been drawn regarding the existing contradictions between the approaches of scholars to
defining the essence of the concept of «extradition», which should be considered in a broad and narrow
sense. Speaking of the first approach, at the doctrinal level, the concept of «extradition» is more
substantive in nature than its legal and regulatory consolidation. With regard to the second approach – the
high approach – at the level of national legislation, the procedural status of persons subject to extradition
is not fully defined due to existing legal conflicts related to the regulation of this issue by different
branches of law, which needs to be eliminated by introducing legislative initiatives to ensure the
effectiveness of the extradition procedure and the effectiveness of international cooperation. In addition,
the author analyzes five principles of extradition, which determine the essence of such a procedure and
guarantee the legality of its implementation. It is proved that extradition is an important element of the
fight against cross-border crime, which is aimed at reducing its level and generally contributes to the
improvement of international relations and quality cooperation between the States parties to the European
Convention on Extradition.
