Abstract:
Досліджено основні аспекти провадження у справах, пов’язаних із законодавством про
вибори та референдуми в умовах дії правового режиму воєнного стану, визначено особливості
правового регулювання та перспектив подальшого вдосконалення правового регулювання в
окресленій сфері.
Зазначено, що стаття 273 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС
України) встановлює порядок оскарження дій, рішень та бездіяльності виборчої комісії та її
членів. Комісія з проведення виборів і референдумів відповідає за організацію відповідних
процесів, забезпечення дотримання законодавства та забезпечення рівного доступу. Центральна
виборча комісія відповідає за контроль за дотриманням виборчого права громадян.
Адміністративний суд здійснює нагляд за діяльністю виборчої комісії та виносить остаточні
рішення у виборчих спорах відповідно до правил КАС України.
Акцентовано на тому, що легітимність обраної особи ґрунтується на законності виборів,
а отже, у разі визнання недійсним хоча б одного з етапів виборчого процесу, наприклад, при
виявленні недостовірних даних у протоколі ЦВК про результати виборів, обрана особа може
втратити свою посаду та повноваження. Підкреслено, що запровадження на законодавчому рівні
можливості дострокового припинення повноважень обраної особи за рішенням суду (або іншого
органу в судовому порядку) у разі виявлення раніше невідомих даних, що свідчать про її
нездатність брати участь у виборах або інші серйозні порушення виборчого законодавства, має
превентивний характер.
Сформульовано висновок, що зміни до закону про адміністративне судочинство, внесені
шляхом запровадження процесуальних норм, були закріплені у виборчому законодавстві, зокрема
у Виборчому кодексі України. Однак такий підхід не завжди є ефективним. Ці норми, що є невід’ємною частиною матеріального права і підтримуються КАС України, не завжди
узгоджуються з іншими процесуальними нормами. Тому положення про судовий захист виборчого
права мають бути включені лише до процесуального права і не повинні порушувати його єдності. The scientific article is devoted to the study of the main aspects of
proceedings in cases related to the legislation on elections and referendums, including the classification of
electoral disputes, determining the specifics of legal regulation, and prospects for further improvement of
legal regulation of the studied area.
It is stated that article 273 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine defines the
procedure for appealing actions, decisions or omissions of election commissions and their members.
Electoral and referendum commissions are responsible for organizing relevant processes, ensuring
compliance with the law and ensuring equal access to it. The Central Election Commission should
monitor the observance of citizens’ electoral rights. administrative courts exercise control over the
activities of election commissions and make final decisions on electoral disputes in accordance with the
rules of the CAS of Ukraine.
The position is substantiated that if at least one of the stages of the electoral process is declared
invalid, including the establishment of unreliability of data in the CEC protocol on the election results, this
may lead to the fact that the elected person loses his status and powers, since their legitimacy is based on the
legality of the election. The introduction at the legislative level of the possibility of early termination of the
powers of an elected person by a court decision (or another body after a judicial procedure) due to the
discovery of previously unknown data indicating the impossibility of a person’s participation in elections or
other serious violations of electoral legislation provides for a preventive nature.
It is concluded that the amendments to the Code of Administrative Procedure, which were
introduced by including procedural norms, were enshrined in electoral laws, especially in the Electoral
Code of Ukraine. However, this approach is not always effective. These rules, which form an integral part
of substantive law and are supported in the Code, are not always harmonized with other procedural rules.
Therefore, the norms concerning the judicial protection of electoral rights should be included only in the
procedural law and should not violate its unity.
