Короткий опис(реферат):
Здійснено обґрунтування потреби в обмеженнях прав людини під час воєнного стану.
Конституція України встановлює випадки, коли можуть бути застосовані обмеження прав і свобод
людини, зокрема в умовах воєнного або надзвичайного стану. Під час воєнного стану може бути
обмежено свободу пересування: у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; у зонах,
що згідно з законом належать до зон із обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на
територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в
населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей
введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на тимчасово
окупованих територіях. Законодавчі обмеження щодо свободи руху та місця перебування,
встановлені законами, мають на меті забезпечення безпеки країни, охорони громадського порядку,
здоров’я та прав і законних інтересів громадян та інших осіб, що проживають на її території.
Запобіжним заходом, спрямованим на забезпечення правопорядку та полегшення роботи
правоохоронних органів, є комендантська година. Вона обмежує пересування людей без
спеціальних дозволів у публічних місцях у нічний час або в інший визначений період. При
цьому призупиняється робота громадського транспорту та різних установ. Воєнне командування
може самостійно визначати тривалість комендантської години, зазвичай обираючи нічний час для
зниження впливу на право на пересування та працю. У випадку порушення прав людини в умовах
воєнного стану потрібно уникати створення прецеденту для подальших обмежень прав.
Обмеження на свободу пересування повинні бути обґрунтованими, пропорційними та
тимчасовими і відповідати міжнародним стандартам гуманітарного права. Крім того, важливо
забезпечити належний захист прав людини шляхом впровадження ефективних механізмів захисту
прав та відповідних механізмів контролю. The article substantiates the need for restrictions on human rights during
martial law. The Constitution of Ukraine establishes cases when restrictions on human rights and
freedoms may be applied, in particular in conditions of war or state of emergency.
Under martial law, freedom of movement may be restricted: in the border zone; on the
territories of military facilities; in zones that, according to the law, belong to zones with limited access; on
private land plots; in territories subject to martial law or state of emergency; in certain territories and in
settlements, where in case of danger of spreading of infectious diseases and poisoning of people, special
conditions and mode of residence of the population and economic activity have been introduced; in the
temporarily occupied territories.
Legislative restrictions on freedom of movement and place of stay established by laws are
aimed at ensuring the security of the country, protection of public order, health and rights and legitimate
interests of citizens and other persons living on its territory. A curfew is a preventive measure aimed at
ensuring law and order and facilitating the work of security agencies. It restricts the movement of people
in public places during the night or other specified period without special permits. It also includes the
suspension of public transport and various institutions.
The duration of the curfew can be determined independently by the military command, usually
at night to reduce the impact on the right to movement and work. In case of violation of human rights
under martial law, it is necessary to avoid creating a precedent for further restrictions on rights.
Restrictions on freedom of movement must be justified, proportionate and temporary, and comply with
international standards of humanitarian law. In addition, it is important to ensure adequate protection of
human rights by implementing effective mechanisms for the protection of rights and appropriate control
mechanisms.
