Abstract:
The scientific article is devoted to the study of some aspects of the investigation of
criminal offenses against public order. Opposition to the investigation of these illegal acts is considered,
as well as ways to overcome it and apply the most appropriate measures.
The author notes that the opposition to the investigation of criminal offenses against public order
determines certain methods and means of overcoming it.
The subjects of counteraction have been identified, which include the following categories of
persons: officials of institutions, enterprises, organizations that became the scene of the crime, corrupt government officials and law enforcement agencies, representatives of parties, trade unions and other public organizations, labour collectives, certain groups, relatives, friends and relatives of the offender.
Based on the opinions of scientists, the opposition to the investigation of criminal offenses is defined as intentional or unintentional illegal and other conduct (action or inaction) of the offender and his associates, aimed at obstructing the investigation and ultimately – establishing the truth in criminal proceedings. It is noted that we do not agree with the authors' definitions of intentionality. It is stated that counteraction to the investigation can be carried out without intent.
Наукова стаття присвячена дослідженню актуальних проблемних питань
розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку та громадської безпеки.
Наголошено на особливостях запобігання протидії розслідуванню зазначених протиправних діянь,
а також зазначається про способи її подолання та застосування найбільш доцільних його
організаційних заходів. На підставі узагальнення правоохоронної практики, доведено, що протидія розслідуванню кримінальних правопорушень проти громадського порядку і громадської безпеки визначає певні методи та засоби її подолання. Визначено суб’єктів протидії, до яких віднесено такі категорії осіб: посадові особи установ,
підприємств, організацій, що стали місцем вчинення злочину, корумпованих представників
владних структур і правоохоронних органів, представників партій, профспілкових та інших громадських організацій, трудових колективів, окремих груп населення, родичів, друзів і близьких злочинця.
На основі думок науковців, визначено протидію розслідування кримінальних
правопорушень як умисне або не умисне протиправне та інше поводження (дія або бездіяльність)
злочинця та пов’язаних з ним осіб, спрямоване на перешкоджання розслідуванню і в кінцевому рахунку – встановленню істини у кримінальному провадженні. Відмічено, що ми не погоджуємося з визначеннями авторів з приводу умисності дій. Вказано, що протидію розслідуванню можна здійснювати й без умислу.
