Короткий опис(реферат):
The article analyzes the formation and development of the legal basis for regulating EU
social policy, the contribution of the founding treaties of the integration association in this area.
The attention is focused on European specialized acts in this field.
The importance of social dialogue is emphasized. The role of Sectoral Dialogue Committees is
noted. The significance of social summits are revealed; the emphasis is placed on the activities of states
and their partners in the development of social standards.
The role of the EU institutions, in particular the European Commission, which complements the policies of Member States in the field of social integration and social protection by developing strategic acts aimed at improving the social status of individuals; provides recommendations to Member States on modernizing their social security systems. У статті проаналізовано становлення та розвиток правової основи регулювання
питань соціальної політики ЄС, зазначено внесок установчих договорів інтеграційного об’єднання
у цій царині, зокрема: Договору про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі 1951 р.,
Договору про заснування Європейського економічного Співтовариства 1957 р. і Договору про
заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом) 1957 г., Римського 1992 р. ,Амстердамського 1999 р., Ніццького 2000 р. договорів, Договору про ЄС і Договору про
функціонування ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р. у сфері соціальної політики Союзу.
Зосереджено увагу на європейських спеціалізованих актах у цій царині, зокрема означено вплив
Європейської соціальної хартії 1961 р., прийнятої в межах Ради Європи, на розвиток всеосяжної
правової основи в соціальній сфері Європейських співтовариств; розкрито сутність і значення
Хартії основних соціальних прав трудящих Співтовариства 1989 р.
Підкреслено значення соціального діалогу, як невід’ємної складової Європейської
соціальної моделі. Зазначено роль Комітетів галузевого діалогу, що сприяють діалогу між
соціальними партнерами на європейському рівні. Розкрито значення соціальних самітів та ролі
прийнятих ними рішень у сфері соціальної політики; акцентовано увагу на діяльності держав та
їхніх партнерів у розробці соціальних стандартів.
Означено роль інституцій ЄС, зокрема Європейської Комісії, яка доповнює політику
держав-членів в галузі соціальної інтеграції та соціального захисту шляхом розробки стратегічних
актів (напр., Стратегія «Європа-2020»), спрямованих на покращення соціального статусу осіб;
надає рекомендації державам-членам щодо модернізації їхніх систем соціального забезпечення з
метою соціальних інвестицій тощо. Зроблено відповідні висновки.
