Abstract:
Penitentiary crime as a social phenomenon inherent in places of non-freedom in Ukraine is described in the article. The opinions of foreign and domestic scientists on the concept of penitentiary crime are analyzed. Penitentiary crime in places of incarceration is identified according to the typology of the object of a criminal offense. The authorʼs definition of penitentiary crime is formulated. We have identified crime in places of non-freedom according to the typology of the object of a criminal offense committed in places of non-freedom, dividing it into the following groups: 1) penitentiary criminal offenses; 2) violent criminal offenses; 3) narcotic criminal offenses; 4) criminal offenses against property; 5) official and corruption offenses. All of them together characterize penitentiary crime.
Description:
У статті розкрита пенітенціарна злочинність як соціальне явище, що притаманне місцям несвободи в Україні. По-перше, автор виділив злочин у місцях несвободи за типологією обʼєкта кримінального правопорушення, вчиненого в місцях несвободи, поділивши його на такі групи: 1) пенітенціарні кримінальні правопорушення; 2) насильницькі кримінальні правопорушення; 3) наркотичні кримінальні правопорушення; 4) кримінальні правопорушення проти власності; 5) службові та корупційні правопорушення. Усі вони разом характеризують пенітенціарну злочинність. По-друге, запропоновано таке авторське визначення пенітенціарної злочинності як соціального явища, яке притаманне місцям несвободи в Україні – це певна група кримінальних правопорушень, вчинених спеціальним субʼєктом під час відбування покарання лише в місцях несвободи, що характеризуються конкретною суспільною небезпекою, спрямованих на підрив авторитету правосуддя та управління пенітенціарними установами. По-третє, наголошено, що передача до Міністерства юстиції Державної кримінальної служби України призвела до недостатнього державного контролю за місцями несвободи, і, як наслідок, пенітенціарна злочинність становить серйозну небезпеку для держави, перешкоджаючи досягненню поставлених цілей. По-четверте, обґрунтовано власну позицію стосовно того, що демонтаж пенітенціарної служби України протягом пʼяти років, який проводив Міністерство юстиції України, на жаль, не стабілізував
оперативну обстановку та стан правопорядку в місцях несвободи. Вноситься пропозиція вивести діючу Державну пенітенціарну службу України з підпорядкування Міністерству юстиції України, передбачивши створення самостійного центрального органу виконавчої влади.
