War as a Mean of Political Crime and National Security Threat: Psychological and Criminology Aspects

Abstract

The article examines war as a means of political crime and threats to national security: a psychological and criminological aspect. The authors examine in detail the current state of the impact of the war on the security of Ukraine. The causes of war as a means of political crime and a threat to the national security of the state have been identified. It is emphasized that combating political crime, which causes military conflicts (hybrid wars), as a threat to national security, should be aimed at preventing determinants not only in a specific state, region, but also in the world community. У статті досліджується війна як засіб політичної злочинності та загрози національній безпеці: психолого-кримінологічний аспект. Наголошено, що при дослідженні детермінант злочинності потрібно сконцентрувати увагу на визначенні їх сучасного стану, який взаємообумовлений як із певними змінами в суспільстві України, так і взаємодією (політичною, економічною, соціальною, культурологічною тощо) із іншими державами. Закономірності розвитку суспільних відносин, а також міжнародноправові зв’язки суттєво взаємопов’язані між собою. Це передбачає як модернізацію національного законодавства, так і відповідні зміни в Конституції країни. Потребує і реформування соціально-правового контролю за злочинністю, а також системноузгодженого механізму суб’єктного запобігання та протидії їй. Показано, що війна – це екстремальна ситуація, яка впливає на життєдіяльність людини, суспільства, держави, а в узагальненому вимірі – національну безпеку держави. Основа цього засобу щодо досягнення мети – насильство, як результат суспільно-політичної діяльності кола осіб (політичних діячів, партій, рухів, регіональних спільнот тощо) або державної влади, яка своєю метою вбачає зневілювання соціально-політичної стабільності в іншій державі, економічного прогресу, підвищення соціально-культурного рівня населення. Така діяльність набуває ознаки політичної злочинності. Суб’єкти політичної злочинності несуть кримінальну відповідальність не за політичні погляди, а за вчинене кримінальне правопорушення. Політична злочинність являє собою суспільно загрозливу форму дії правлячої еліти проти опозиційних сил та окремих осіб у боротьбі за владу або утримання її шляхом насилля, підкупу, ідеологічної маніпуляції тощо. Вона проявляється у наступних формах: 1) внутрішня – це політична злочинність влади щодо свого народу; 2) міжнаціональна – прояви кримінальних правопорушень проти самої влади (злочини проти національної безпеки держави, терористичні акти); 3) міжнародна. Мотив полягає у захисті своєї влади, ідеології, способу життя шляхом посягання груп громадян, єдиних чи змішаних за національним складом, на осіб на території іншої країни. Це може здійснюватись як ідеологічним, так і військовим шляхом (зміна меж території або державного кордону; протидія демократично обраному уряду; порушення правопорядку, встановленого Конституцією). Обгрунтовано, що протидія політичній злочинності, яка спричиняє воєнні конфлікти (гібридні війни), повинна визначатись на системному рівні, опрацьовуватись та методологічно і методично описуватись з метою впровадження заходів запобігання та протидії відповідними суб’єктами не тільки в конкретній державі, регіоні, а і світовому співтоваристві. Такі рішення мають прийматися на основі об’єктивної та системної інформації про ту чи іншу кримінальність, отриману шляхом кримінологічного менеджменту, статистичних, соціологічних, психологічних та інших емпіричних даних. Статистичні та соціологічні дані, що надходитимуть зі світових, національних, регіональних підрозділів, слід розглядати через призму соціальної природи криміногенних явищ, що і сприятиме визначенню їх результативності.