Creating Modern, Community-Oriented Police: some Dutch Eexperiences

Abstract

The Netherlands differ in many respects (historically, geographically, economically) from Ukraine. Consequently, the experiences of the Dutch police are different too. Nevertheless, those experiences may be useful to Ukrainian colleagues. After the end of the National Socialist occupation (1940-1945), the Dutch population and police wanted to forget that time as quickly as possible, to reconstruct their economy, but that turned out to be unwise: for decades a taboo on that past hindered a good relationship between the police and the citizens. That relationship was finally not restored by politicians, but by a new generation of police chiefs who learned from police abroad, in particular the Anglo-Saxon police. An important tool for improving the relationship turned out to be training police personnel in social skills: citizens require more from the police than enforcing laws. The ability to mediate in conflicts and to help finding psychosocial support strengthens policing enormously. A particular issue turned out to be dealing with misbehaving police officers. Frontline police-managers were given a special responsibility in counteracting misbehavior, but misbehaving police officers must also be able to count on correct treatment. Organized crime poses a particular threat to society and good policing in particular. In the fight against organized crime, the police learned that the administration is an indispensable ally, but that it is important too to preserve focus and that the population must be made resilient against the lure of this kind of crime. In modern policing, a special responsibility rests on the shoulders of police chiefs: they must seek a balance between the vertical relationship with the competent authorities and the horizontal relationship with the citizens. Нідерланди багато в чому відрізняються від України (історично, географічно, економічно). Отже, досвід нідерландської поліції теж різний. Проте цей досвід може бути корисним українським колегам. Після закінчення націонал-соціалістичної окупації (1940-1945) голландське населення та поліція хотіли якнайшвидше забути той час, відновити свою економіку, але це виявилося нерозумно: десятиліттями табу на минуле заважало хороші стосунки між поліцією та громадянами. Зрештою ці стосунки відновили не політики, а нове покоління начальників поліції, які навчалися в поліції за кордоном, зокрема в англосаксонської поліції. Важливим інструментом для покращення стосунків виявилося навчання поліцейських соціальних навичок: громадяни вимагають від поліції не лише дотримання законів. Здатність бути посередником у конфліктах і допомогти знайти психосоціальну підтримку надзвичайно зміцнює поліцейську діяльність. Особливою проблемою виявилася робота з неналежною поведінкою поліцейських. На поліцейських на передовій покладається особлива відповідальність у протидії неправомірній поведінці, але поліцейські, які поводяться неналежним чином, також повинні мати можливість розраховувати на коректне поводження. Організована злочинність становить особливу загрозу суспільству та, зокрема, ефективній поліцейській діяльності. У боротьбі з організованою злочинністю поліція зрозуміла, що адміністрація є незамінним союзником, але також важливо зберігати зосередженість і що населення має бути стійким до спокуси такого роду злочинів. У сучасній поліції особлива відповідальність лежить на керівниках поліції: вони повинні шукати баланс між вертикальними стосунками з компетентними органами та горизонтальними стосунками з громадянами.